"Заочне засудження: в очікуванні новацій"

Ірина ПОЛІЩУК
1 квiтня 2017

Понад три роки тому парламент ухвалив Кримінальний процесуальний кодекс, де одним з основних завдань кримінального провадження визначалось забезпечення швидкого, повного й неупередженого розслідування і судового розгляду. На жаль, практика його застосування засвідчила наявність норм, які не дають змоги дотримуватися розумних строків у кримінальному провадженні.

Для врегулювання цих та інших аспектів було розроблено й ухвалено в парламенті проект закону «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо удосконалення механізмів забезпечення завдань кримінального провадження)» № 5610. Щоправда, під час розгляду у залі під куполом деякі новації з документа зникли. Наскільки відрізняється ухвалений законопроект від того, що подавали його автори, і чи залишилися в ньому актуальні норми, дізнавався «Урядовий кур’єр».

Аби невинні не потрапляли до в’язниць депутатам потрібно уважніше працювати над проектами законів. Фото УНIAН

До невпізнання

На думку авторів закону, завдяки його новаціям мають виправити істотні недоліки кримінального процесу в питанні відкриття матеріалів досудового розслідування сторонами кримінального провадження. «Ухвалення у другому читанні й у цілому цього законопроекту дасть змогу заочно притягнути до відповідальності Віктора Януковича і його поплічників, — каже народний депутат секретар Комітету Верховної Ради з питань законодавчого забезпечення право­охоронної діяльності Антон Геращенко. — У багатьох країнах існує заочне засудження. Рік тому парламент ухвалив закон про заочне засудження, але термін його чинності обмежувався роком. Наявні справи проти Януковича та інших високопосадовців дуже великі за обсягом, і Генеральна прокуратура попросила нас продовжити цей термін ще на два роки. Я прихильник того, щоб у нас була можливість заочно притягувати до відповідальності не лише високопосадовців, а й будь-яку особу, оголошену в розшук, якій надали можливість приїхати в Україну і дати свідчення, але вона не хоче повертатися, щоб здійснилося правосуддя. У такому разі до цієї людини слід застосовувати заочне засудження. Така особа може мати адвокатів, а також за допомогою засобів електронного зв’язку давати свідчення. Це не закритий суд. Навпаки, відкритий, куди можуть прийти представники засобів інформації висвітлювати процес».

Щоправда, під час ухвалення законопроекту в залі парламенту з нього зникли дуже важливі норми. У варіанті закону, який подавали депутатам на друге читання, була така норма, як можливість здійснення виклику особи, що перебуває за межами України. Було передбачено, що людині надсилали б повістку за останнім відомим місцем її проживання чи перебування, також цю повістку слід було публікувати у ЗМІ загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті органу, що здійснює досудове розслідування. З моменту опублікування повістки у ЗМІ така людина вважається належно ознайомленою з її змістом.

«Після першого читання з проекту закону № 5610 вилучили найбільш істотні з новел: можливість вручення повісток через повідомлення в офіційних друкованих виданнях і на веб-сайті органу, що здійснює виклик; збільшення строку тримання особи під вартою й терміну досудового розслідування до 18 місяців; безстроковість чинності ухвали про дозвіл на затримання особи, — каже керуючий партнер ЮФ «Волхв» Олександр Навальнєв. — Цей законопроект коригували і під час ухвалення, тому з нього зникло словосполучення «терористичні організації», що містилось у нормах про допустимість укладення угоди про визначення винуватості; встановлено строк повноважень слідчих прокуратури щодо досудових розслідувань прокуратурою — до 15 квітня та строк створення Державного бюро розслідувань».

Експерти Реанімаційного пакета реформ додають, що під час доопрацювання цього документа до другого читання вдалося зняти частину небезпечних положень, які порушували права людей: продовження строку тримання під вартою і строку досудового розслідування, відтермінування початку діяльності Державного бюро розслідувань тощо. Однак в ухваленому варіанті залишається кілька положень, які обмежують конституційні права громадян і суперечать стандартам, закріпленим у Європейській конвенції з прав людини, а також засадам провадження, гарантованими Кримінальним процесуальним кодексом.

Неочікувані зміни

На думку юристів, цей проект закону не мав сенсу. А все тому, що він призводить до дисбалансу позицій слідства й захисту, створення зловживань і тиску та продовження практики неефективних розслідувань. «Серед негативних новел законопроекту варто відзначити такі: запровадження норм, що порушують принцип розумності строків провадження, — каже Олександр Навальнєв. — Ідеться про правила підрахунку строків досудового розслідування у разі об’єднання кримінальних проваджень, що прописані в інтересах слідства і дають змогу збільшувати відповідальні строки зокрема шляхом довільного тлумачення термінів, що не знайшли нормативного визначення: «один проміжок часу», «різні проміжки часу», «строки, які не пересікаються». Вилучення часу, який потрібен на ознайомлення з матеріалами справи, зі строку досудового розслідування, що створює передумови для зловживань і впливу на особу, вину якої ще не встановлено, за рахунок збереження за нею відповідного процесуального статусу протягом необмеженого часу».

Норма, згідно з якою дозволено укладати угоду про визнання винуватості між прокурором і підозрюваним в особливо тяжких злочинах, скоєних організованою групою або злочинною організацією, теж викликає в експертів певні сумніви. Оскільки вона може стати одним із засобів прискорення закінчення досудового розслідування у таких складних справах за рахунок схиляння людини до укладання такої угоди.

«У законопроекті є положення, які викликають сумніви. Зокрема надання слідчому та прокурору повноважень оголошувати у розшук особу, яка перебуває за межами України, з використанням оціночного поняття «неповажні причини неявки на виклик слідчого, прокурора». А ще повноважень зупиняти у такому разі досудове розслідування, тоді як попередня редакція норми визначає такі дії як переховування підозрюваного від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, — продовжує Олександр Навальнєв. — Поширення на осіб, оголошених у міждержавний та міжнародний розшук, процедури спеціального досудового розслідування, тоді як попередня редакція норми була обумовлена переховуванням від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Останню умову було залишено, а вказану новелу подано як тимчасову, хоч обумовленості цих особливостей зазначеним періодом нема».

Експерти Реанімаційного пакета реформ акцентують і на таких ризиках законопроекту: по-перше, він порушує конституційні права на захист і особисту свободу, а також конституційний принцип верховенства права. По-друге, не відповідає стандартам, гарантованим Європейською конвенцією з прав людини, а також положенням Стратегії реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2005—2020 роки і Національної стратегії у сфері прав людини. І останнє: документ істотно знижує привабливість української економіки для іноземних інвесторів через невизначену тривалість розслідування і можливість так тиснути на бізнес.

Ось і виходить: автори закладають у документ одні новації, в результаті завдяки копіткій роботі народних обранців отримуємо закон, де від більшості позитивних змін ні слуху ні духу. Тим паче, що більшість змін вносять із голосу, а народні обранці часто самі не знають, за що саме голосують. Тож як цей законопроект, якщо його підпише Президент України, працюватиме на практиці, чи не доведеться у нього вносити зміни, покаже час. 



При копіюванні даної статті посилання на джерело обов'язкове: http://www.ukurier.gov.ua