Одним з найсильніших вражень від поїздки до Ізраїлю була нічна дорога через Синай. Чому? Тому що їхали освітленою трасою. Скажете, що і в нас так скоро буде? Хто проти? Не знаю, де в пустелі була захована розетка з електрикою для потужних ліхтарів, але їхати було приємно. Хто подорожував в темний час нашими рідними дорогами, коли можна не помітити населений пункт, адже в такий час і в хатах тільки деінде світяться віконця, той знає про що я. Може, хтось покрутить пальцем біля скроні: навіщо ізраїльтяни пустелю освітлюють(!), тільки, на мою думку, нормальній людині приємно відчувати себе в межах цивілізації в сучасному її розумінні.
До речі, в Ізраїлі ж придумали, як виробляти електрику для освітлення доріг із тиску автівок на шляхове полотно. В основі цього винаходу лежить принцип п’єзоелектричного генератора, який перетворює енергію тиску машини, що їде, в електричну. Підрахували, що на 10 км дороги, якою пересувається 600 авто на годину, таким способом виробляється кількість електрики, якої достатньо для її освітлення. Зараз тривають випробування на експериментальній ділянці. Отже, країна думає про комфорт водіїв і не витрачає коштовні енергоносії для вирішення «побутових» проблем.
А подібних проблем у нас — тільки зачепи. Не будемо відходити далеко від освітлення і згадаємо не менш болючу — про ліхтарі на міських і селищних вулицях. Пригадую, як моя мама бідкалася, коли я мала приїхати до неї о 9-й годині вечора: «У нас уже темно на вулицях, як ти будеш добиратися з автовокзалу?» І це мова йдеться про велике за європейськими параметрами місто з населенням у 230 тисяч осіб у центрі України!
От уявляю, якби саме там застосували винахід британських вчених, які запропонували замість ліхтарів використовувати дерева, що ростуть обабіч і… світяться. Чому? Виявляється, в них можна вживити біологічні стуктури, що дозволяють виробляти світло світляку. В результаті такого поєднання дерева починають світитися, причому інтенсивність, колір світла можна відрегулювати за допомогою біотехнологій. Важко уявити, як хтось буде ходити улицями і «запалювати» дерева, але багато див, вигаданих фантастами, з’явилися в нашому житті. Тож я б не зарікалася.
Ви думаєте, українців Бог позбавив таланту чи здорового глузду? Ні. Нещодавно прочитала про запорізького школяра, який теж мріє «запалити» дерева у рідному місті. Тільки він вирішив використати енергію росту дерева. Його вразила сила, з якою рослина може руйнувати асфальт, а значить цю силу, вирішив він, можна використати. Хлопець зробив прилади, які закріплюються навколо стовбура. Коли дерево росте вгору і вшир, енергія переробляється на електрику і здатна запалювати лампочки, розвішані на ньому. До речі, на всеукраїнському конкурсі юних винахідників рослинний генератор Олексія Стріляєва отримав диплом за оригінальність, школяр запатентував винахід.
Криза рано чи пізно змусить українців більш активно звертатися до пошуків джерел подібної «дармової» енергії. Щоправда, енергію вітру та сонця потроху у нас почали використовувати. Навіть новий Податковий кодекс України закріпив пільги для тих, хто цим займається, — звільнив від митних тарифів та ПДВ. Так що, пам’ятаючи про впевненість Міжнародного енергетичного агентства в тому, що до 2030 року частка енергії з альтернативних джерел подвоїться і досягне 16% від загального обсягу її вироблення в світі, треба «запалювати» дерева і переробляти тваринні відходи на електроенергію. Не чули про таке? Британські фермери на біогазових станціях з тваринних фекалій добувають метан і перетворюють його на електрику. Кажуть, дуже ефективний спосіб, бо дає змогу працювати на власній енергії, продавати залишки, мати природні добрива, ще й освіжити навколишнє повітря…