Зазвичай народження держави відбувається за волею людей і супроводжується розмаїтими негативними дезінформаційними явищами, серед яких пліткування, поширення фейків, чуток тощо. Успішність її розвитку значною мірою залежить як від професійної підготовленості керівництва держави, вміння нейтралізувати дезінформацію, так і від рівня свідомості громадян, їхніх професійних якостей, патріотичних переконань і порядності. Тому одні держави, хоч і невеликі (наприклад, Ізраїль), мають авторитет, силу й вплив на міжнародну спільноту. Другі хоч і великі, проте через згадані чинники насичені суперечностями (скажімо, Росія), розвиваються не дуже ефективно.
Як відомо, розв’язання проблем державної та економічної безпеки належить до компетенції спеціальних органів. Тим часом соціологічні дослідження та опитування українців дають змогу інтерпретувати те, якими фейками, плітками й чутками супроводжувалися президентські вибори, як відбувалася передача влади молодому новообраному поколінню в Україні.
Під час соціологічного вивчення інструментарію навіювання передчуттів великої антиукраїнської змови в умовах гібридної війни дискусії з цієї теми тривали протягом трьох цьогорічних місяців. У чомусь вдалося переконати впертих співрозмовників, а в дечому кожен залишився при своїх переконаннях.
Серед українців існує чимало своєрідних сленгів. Насправді три «Б» чомусь не переходять у три «П»: байдужість, бездарність, бандитизм не завжди трансформуються в патріотизм, професіоналізм, порядність. Радше навпаки. В Україні цей перехід затягнувся на роки й триває донині. Власне, у нашій державі найяскравіше проявляються ці негативні якості суспільства й зокрема у діяльності державних, партійних, громадських лідерів. Ці очільники дуже далекі від самопожертви. Вони не прагнуть організувати життя для народу на засадах «закон — кара», а самим жити за правилом «обіцянки, зобов’язання —- кримінальна відповідальність за невиконання». Саме за такими завуальованими принципами виховується високосвідоме суспільство. Бо якщо порушив усталене правило чи закон — справедливо треба, щоб було покарання. Та це лише вершина айсберга, що таїться в українській суспільній площині, де століттями триває боротьба добра й зла.
Тож поширення розмаїтих пліток і чуток про антидержавні змови чи фейкове навіювання українцям цього явища не посилює відчуття безпеки, а навпаки, — це і є небезпекою, що не сприяє військово-політичній та економічній стабільності в країні.
Фейки, чутки, пліткування почасти мають і негативні економічні наслідки. Їх провокують акції протестів і непокори, які здебільшого відбуваються некоректно, нелогічно, необґрунтовано. Приміром, чому розлючений натовп, вимагаючи задоволення своїх вимог, перекриває автомобільну дорогу або залізницю? Чим завинили пасажири перед протестувальниками? Чому терористи, які хочуть звернути увагу на власні проблеми, беруть у заручники невинних людей? Чому на знак протесту одна з громадсько-політичних течій публічно, до прикладу, в Києві зрізує бензопилою меморіальний хрест, який був встановлений з нагоди вшанування пам’яті жертв Голодомору та політичних репресій? Чим і кому муляють очі пам’ятні знаки, присвячені безневинним мільйонним жертвам? Хто так хитро маніпулює фейками, плітками й чутками? Хіба немає засобів впливу безпосередньо на винуватців цього чи іншого лиха, явища, становища, антисоціальних, антисуспільних дій?
Багато з цих ситуацій, серед яких поява чуток, фейків і пліток, пояснюється в одному разі метою дезінформації противника, в другому — інформаційною необізнаністю, слабкою виховною роботою, браком державної ідеології.
У функціях держави знаходять своє вираження та конкретизування її історичної сутності й соціальне призначення. Хиби в їх виконанні призводять до виникнення негативних наслідків у суспільному житті, які на першому етапі провокують згадані акції протестів. Потім відбувається мобілізація реакційних до демократичних засад держави сил (п’ятої колони). Через побоювання втратити контроль за процесами починається переорієнтація на рейки становлення тоталітарного режиму.
Як відомо, фейк — це спеціально створена новина, подія чи журналістський матеріал, який містить неправдиву або перекручену інформацію, що дискримінує не лише певну людину чи групу осіб перед аудиторією, а й загалом суспільство. Питання пошуку шляхів підвищення рівня безпеки держави та запобігання поширенню чуток, пліток і фейкової інформації про можливість антидержавних змов негативно позначається на ефективності виробництва, фінансовій стійкості, психологічній стабільності громадян України, діяльності господарських суб’єктів. Зазвичай пліткарі далекі від моральних норм співіснування й не завжди хочуть пам’ятати Біблійне «Все таємне з часом стає явним», а отже, діють безоглядно.
Тому вважаю, що існує потреба в розробленні новітніх методологічних і методичних основ формування нової парадигми розвитку економічної безпеки держави з врахуванням цих, на перший погляд, незначних чи другорядних чинників.
Богдан АНДРУШКІВ,
завідувач кафедри,
професор Тернопільського національного технічного університету
імені Івана Пулюя,
для «Урядового кур’єра»