Зламані лютневим буревієм дерева перекрили єдину дорогу до гірських хуторів біля Березівського лісництва, що на Прикарпатті. Законослухняні горяни просять Кутський лісгосп розчистити вітровал. Але лісівники нічим зарадити не можуть. Майже вся територія лісгоспу має природно-заповідний статус. Тож на будь-які роботи у своїх лісах (насамперед на всі види рубок, навіть нагальні, призначені таксаторами) лісівники повинні спочатку отримати «добро» від Міністерства екології та природних ресурсів.
Столичним чиновникам невтямки, що такі суперечності, спричинені різним трактуванням законів та нормативних документів, роблять заручниками лісові господарства, національні природні парки, а головне — територіальні громади.
Проте хтозна, чи не назве знову міністр екології ним ж завізовані документи нікчемними «папірцями». У профільному міністерстві самі не можуть визначитися з цими лімітами. Заступник міністра у листах до Івано-Франківського управління лісового господарства стверджує, що під час заготівлі деревини жодні ліміти не потрібні. Водночас міністерський департамент заповідної справи вимагає наперед лімітувати навіть вилучення деревини із сухостоїв та вітровалів. Нещодавно лісгоспи спробували було без таких узгоджень провести санітарну рубку всохлої смеречини. І враз Державна фінансова інспекція нарахувала їм штраф 93 мільйони гривень за ніби незаконне вирубування лісових насаджень у природо-заповідному фонді.
Хоч навіть фінансові інспектори не можуть пояснити, навіщо потрібен дозвіл на дозвіл. Хіба для нарахування штрафів. Адже згідно з чинним законодавством, для лісгоспів обсяг заготівлі лісоматеріалів з рубок головного користування визначає розрахункова лісосіка, яку затверджує Мінприроди. Інші види рубок призначають за станом лісів комісійно, також разом з екологами. Але в екологічному міністерстві від держлісгоспів вимагають погодження нічим не обумовлених лімітів лісозаготівлі не тільки з ними, а й з національними парками.
Область у приймах у НПП?
Займаючи велику територію, найкращі землі області з високим економічним потенціалом — національні природні парки перетворилися на Прикарпатті не тільки на потужного суб’єкта господарювання, а й (разом із профільним міністерством) на регулятора господарської діяльності гірських районів краю. Від них залежить розвиток туризму. З ними повинні узгоджувати діяльність не лише лісівники, — сільгоспвиробники також, оскільки природно-заповідний фонд накрив значні площі сільгоспугідь. Зокрема й полонини, передані селянам у приватну власність під час розпаювання колгоспних земель.
Соціальний та економічний конфлікт, який розгорається на Косівщині до небезпечних масштабів між національним природним парком «Гуцульщина» та територіальними громадами району, якраз і почався з ущемлення життєвих інтересів місцевих селян, коли керівництво НПП вирішило оштрафувати на 35 тисяч гривень жителя села Космач за те, що він випасав отару на полонині, не знаючи, що згідно з указом Президента Леоніда Кучми, у 2002 році вона увійшла в заповідну зону.
Не дивно, що 13 прикарпатських сіл провели в себе референдуми і відмовили «Гуцульщині» заходити в адміністративні межі своїх сільрад і населених пунктів. Тим більше що сільради почали виявляти дивні метаморфози із землею національного парку. Чимало ділянок опинилося у приватній власності з кадастровими номерами. І число їх зростає.
— Більш як третина території нашого району і дві третини лісових угідь перебувають у природно-заповідному фонді. Це стримує соціально-економічний розвиток громад, гальмує традиційні для нас види діяльності: тваринництво, лісівництво, деревопереробку, — розповідає голова Косівської районної ради Павло Ванджурак. — Брак у людей роботи, отже, і засобів для існування, насамперед породжує таке ганебне явище, як самовільні рубки лісу. Проте бачимо, що національний природний парк «Гуцульщина», обмеживши інших лісокористувачів, веде на наших землях інтенсивну лісозаготівлю. Але реалізовує лісоматеріали поза аукціоном, за сумнівними схемами, без сплати земельного податку, реєстрації земельних ділянок.
Віддали ліси — втратили роботу
У Кутському лісгоспі понад 90% території належить до природно-заповідного фонду. Але в межах чергового розширення НПП «Гуцульщина» у державного лісогосподарського підприємства збираються вилучити ще 600 гектарів.
Коли створювали «Гуцульщину», лісгосп разом із нерухомим майном віддав їй у повне господарське відання свої 7,6 тисячі гектарів елітних лісів, виплеканих не одним поколінням лісівників. Ще 15 тисяч гектарів опинилися в парку без вилучення. Проігнорувавши вимоги Закону «Про природно-заповідний фонд», адміністрація НПП провела в цих експлуатаційних лісах зонування, залишивши державному лісогосподарському підприємству для господарювання трохи більш як тисячу гектарів молодих лісів.
— Господарську діяльність нам максимально обмежили, але всі ці роки ми власним коштом забезпечуємо охорону і догляд за лісами, зокрема і в національному парку, — розповідає директор Кутського держлісгоспу Володимир Синітович.
Вилучення лісів призвело до істотного зменшення обсягів робіт. Як наслідок у лісгоспі змушені були ліквідувати Яблунівське лісництво, закрити цехи з переробки тонкомірної деревини. А відтак зменшити бюджетні відрахування, скоротити робочі місця. Не обійшлося, звісно, без нарікань і скандалів, бо у віддалених гірських селах знайти роботу — велика проблема.
— Ми зовсім не хочемо бути ворогами горян, — щиро каже директор НПП «Гуцульщина» Василь Про?рочук. — Наша основна мета — забезпечити захист лісових ресурсів Косівщини, загалом Покутсько-Буковинських Карпат у зв’язку із загрозою їх надмірної експлуатації. Але, звичайно, потрібно грамотно вести заготівлю деревини, розвивати переробку, садити ліс, давати людям роботу.
КОМПЕТЕНТНО
Баланс інтересів лише на користь краю
Роман ОЛІЙНИК, перший заступник начальника Івано-Франківського управління лісового та мисливського господарства:
— Не можна ставити пріоритет охорони природи, а тим більше чиїсь відомчі інтереси над життєдіяльністю людей і розвитком усієї області. Баланс екологічних, економічних і соціальних інтересів потрібно зберегти. Але почасти заповідання територій відбувається хаотично, необ∂рунтовано, ніхто не думає про економічні й соціальні наслідки, не рахується ні з лісгоспами, ні з місцевою владою та територіальними громадами. Природні ресурси мають служити місцевим громадам.
Лісове господарство традиційне для нашого краю. Аж ніяк не стверджуватиму, що в нас нема недоліків. Але однозначно нема «масштабного і нещадного» нищення лісів, про яке дозволяють собі безвідповідально говорити окремі посадовці й політики. Не треба нас, лісівників, учити любити природу і протиставляти екологам. Нагадаю лише, що 62 тисячі гектарів лісових заповідних територій наші лісгоспи тримають під охороною за власні кошти. Врешті, в нас спільна мета. Ми працюємо так, щоб зберегти кожний рідкісний вид рослин. Саме завдяки нашим лісівникам збережено унікальні праліси. Погодьтеся, щоб надати заповідний статус 50 гектарам старовікових лісів, зовсім не потрібно вилучати з господарського обігу 50 тисяч гектарів експлуатаційного лісового фонду.
У природних парках чи на території лісгоспів ліси потребують фахового догляду, охорони. Проблеми всихання в горах похідних смеречників, будівництво та відновлення доріг, мостів однаково актуальні для всіх лісокористувачів. На відміну від НПП, ми ці питання вирішуємо. Тому заповідання лісових територій потребує комплексного системного підходу, підтримки і розуміння держави. Без сумніву, природні парки необхідні. Але не менше значення мають і лісгоспи, які забезпечують стале лісокористування, є бюджетоутворюючими для більшості районів області.
Нам усім не завадить узяти за правило знати і виконувати закони. Високопосадовцям — передусім. Земельний кодекс, інші нормативні документи передбачають під час вилучення і зміни цільового призначення земельних ділянок відшкодувати збитки їхнім власникам і користувачам. Національні природні парки повинні виконувати цю вимогу закону, яка, до речі, є нормою міжнародного права.
ОФІЦІЙНО
Чи варто перетворювати Карпати на суцільний заповідник?
Сергій БАСАРАБ, .jpg)
перший заступник голови Івано-Франківської облдержадміністрації:
— За кількістю об’єктів природно-заповідного фонду та його площею Прикарпаття посідає провідне місце в країні. Третина наших лісів має статус заповідних. Це показник більший, ніж у будь-якій країні ЄС. Національні природні парки стали візитівкою нашого краю, осередками збереження його самобутності, природи, унікальних народних традицій.
Водночас в управлінні заповідними територіями чимало проблем. НПП не мають документів на право землекористування. У деяких із них досі не створено адміністрацій, занедбано інфраструктуру. Ліси національних парків, на відміну від державних лісгоспів, не сертифіковано за міжнародною системою FSC. Але з усіх проблем, що дісталися нам у спадок, найприкріша — це затяжний конфлікт окремих національних природних парків з місцевими громадами. Прагнемо конструктивно його врегулювати.
З обласного бюджету надаємо кошти на виготовлення парками земельної документації. Мусимо розібратися в земельних питаннях, які є базовими для успішної реформи місцевого самоврядування. А ще створюємо експертну групу з провідних науковців, щоб об’єктивно визначити оптимальність заповідання, ефективні шляхи лісокористування, розвитку підприємництва на заповідних територіях. Потрібно дати фахову відповідь на запитання, чи варто перетворювати Карпати на суцільний заповідник і забороняти будь-які рубки, як це пропонують деякі політики.
ТИМ ЧАСОМ
Міністр екології та природних ресурсів Остап Семерак підписав наказ «Про додаткові заходи щодо збереження біорізноманіття в біосферному заповіднику та національних природних парках».
У документі доручено призупинити проведення суцільних санітарних рубок у межах біосферного заповідника та національних природних парків, що належать до галузі управління Мінприроди. Рубки зупинені до внесення змін у Санітарні правила в лісах України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року №555, повідомляє прес-служба відомства.