Тисячі людей з порушеннями слуху, зору, опорно-рухового апарату та іншими захворюваннями працюють на спеціалізованих підприємствах громадських організацій інвалідів, де для них створено умови і облаштовано робочі місця. Ці установи вже давно перебрали на себе функцію держави щодо працевлаштування осіб з інвалідністю. І Україна, за Конвенцією ООН з прав інвалідів (та й узагалі за людськими законами), повинна підтримувати їх, створювати всі можливі сприятливі умови для функціонування, розвитку, реалізації продукції тощо.
На виживання
Проте підприємства й інваліди, які на них працюють, покинуті, що називається, напризволяще. Якщо до воєнних дій на Донбасі по всій країні функціонувало 400 спеціалізованих установ, на яких було задіяно 11 тисяч людей з обмеженими фізичними можливостями, то нині залишилося 317, де працює майже 8 тисяч інвалідів. Більшість із них отримує навіть не мінімальну заробітну плату, а вдвічі чи втричі меншу. Тож таким соціальним структурам надзвичайно важко триматися за нинішніх ринкових відносин.
Чи є майбутнє у підприємств інвалідів і чи готова держава ефективно підтримувати їхню діяльність й надавати фінансову допомогу? Ці та інші актуальні питання змусили зібрати на Всеукраїнському форумі підприємств громадських організацій людей з інвалідністю близько ста директорів установ, голів різних організацій інвалідів і представників влади. У форумі взяли участь міністр соціальної політики Павло Розенко, заступник міністра фінансів Олена Макеєва, Надзвичайний і Повноважний посол Німеччини в Україні Крістоф Вайль, Уповноважений Президента України у справах людей з інвалідністю і голова Національної асамблеї інвалідів Валерій Сушкевич, а також голови одних із найпотужніших організацій інвалідів — Владислав Більчич (Українське товариство сліпих) і Юрій Максименко (Українське товариство глухих).
Міністр обнадіяв
Занепокоєні можливими скороченнями соціальних програм і пільг з ухваленням нового бюджету на 2016 рік не лише учасники форуму. Це хвилює і людей з особливими потребами, і пенсіонерів, і учасників бойових дій, тобто всіх найуразливіших та соціально незахищених громадян. Міністр соцполітики заспокоїв присутніх і запевнив, що всі соціальні гарантії будуть збережені у наступному році.
— Нині ми можемо пишатися тим, що, попри великі труднощі, які випали на 2015 рік, зберегли соціальні гарантії підприємствам громадських організацій інвалідів у вигляді пільг з оподаткування та пролонгували норму до 1 січня 2020 року для підприємств громадських організацій інвалідів (ГОІ) щодо нульової ставки податку на додану вартість постачання товарів та послуг в Україні, — повідомив Павло Розенко. — У лютому цього року уряд підтримав ініціативу нашого міністерства щодо спрощення механізму надання підприємствам пільг з оподаткування (постанова КМУ від 11.02.2015 №49). Нині міністерство розробило проект змін до нормативно-правової бази з метою запровадження спрощеного та прозорого механізму надання фінансової допомоги на поворотній і безповоротній основі за рахунок сум адміністративно-господарських санкцій та пені, що надходять до державного бюджету за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Здавалося б, оптимістичні обіцянки профільного міністерства мали б обнадіяти керівників підприємств ГОІ, проте реальна картина погіршення соціальних і фінансових показників діяльності підприємств відображає зовсім не веселкові надії.
Зокрема неабиякі побоювання спричинили нові зміни у Податковому та Трудовому кодексах України. Вони можуть бути неприйнятними для соціальних підприємств і працюючих на них інвалідів, адже спрямовані на знищення державної підтримки на пільгове оподаткування для підприємств ГОІ. Не можна допустити й зменшення соціальних гарантій для працевлаштування осіб з інвалідністю. Й досі не вирішено питання про державне замовлення на продукцію, що виготовляють люди з особливими потребами. А фантастичні тарифи на електро?енергію та опалення! Підприємства інвалідів не в змозі їх оплачувати. У багатьох приміщеннях зимової пори року холодніше, ніж на вулиці.
Уповноважений Президента у справах інвалідів Валерій Сушкевич каже: «Мені дуже хочеться вірити і сподіватися, що і Президент України, і Верховна Рада, і Кабінет Міністрів, й інші органи виконавчої влади почують нас і зрозуміють, що державі має бути набагато вигідніше, коли люди з інвалідністю будуть працевлаштовані». На це сподіваються всі, хто має обмежені можливості. Адже таку практику застосовують і в багатьох європейських країнах. До того ж для людей з інвалідністю робота й розуміння, що ти потрібен і корисний суспільству, — найважливіший стимул для життя.