З початку осені цього року набула чинності постанова Національного банку України №42, згідно з якою всі фінансові установи повинні на постійній основі знаходити ризиковані фіноперації своїх клієнтів — фізичних осіб і повідомляти про це Держфінмоніторинг. Ідеться про транзакції на суму понад 150 тисяч гривень. Ще влітку чимало експертів зазначало, що все це навантажуватиме банки, а їхні клієнти неабияк нервуватимуться. Висловлювали точку зору, що це може призвести до блокування угод з рухомим та нерухомим майном (адже такі транзакції набагато більші, ніж 150 тисяч гривень) і спричинити відтік депозитів клієнтів- фізосіб.
«УК» намагався з’ясувати можливі наслідки дії вищезгаданої постанови Нацбанку. Чи спричинило це великі проблеми і якщо так, то як їх нівелюють чи розв’язують?
Орієнтуватися начебто неважко
За словами прес-секретаря ПриватБанку Олега Серги, регулятор не надав вичерпного переліку ризикованості таких операцій. Саме тому банкам дуже важко орієнтуватися у цьому важливому питанні.
В офіційній відповіді прес-служби Нацбанку з цього приводу зазначено: «Постанова правління НБУ № 42 не ставила за мету встановити вичерпний «перелік ризикованості операцій» (така практика також відсутня у світі через свою неефективність). Оскільки кожен банк має власні особливості з огляду на спектр банківських продуктів та категорії клієнтів, він виробляє та впроваджує свій індивідуальний підхід щодо здійснення аналізу та моніторингу ризиків клієнтів з огляду на банківські продукти та категорії цих клієнтів. Для полегшення фінустановам оцінки ризикованості операцій клієнтів Національний банк разом із Незалежною асоціацією банків України (НАБУ) запровадили спільний проект із фінансового моніторингу. Одним з етапів цього проекту став посібник із найкращими прикладами здійснення банками фінансового моніторингу операцій клієнтів у межах ризик-орієнтованого підходу. Його ідея не нова. Такі поради використовуються для боротьби зі схемами у банківській сфері США та Європи. Сподіваємося, що і наші поради допоможуть банкам вирішити проблемні питання з фінансового моніторингу».
У Нацбанку зазначають, що банкіри завжди можуть звернутися до регулятора чи до НАБУ по консультацію.
Банкіри, за версією Нацбанку, навіть не відштовхуючись від цифри транзакції 150 тисяч гривень, якщо в них закралася підозра у законності операції, можуть самостійно нівелювати всі ризики, перевіривши ризикованість і законність. Наприклад, до банку може прийти 100 клієнтів, щоб зняти менші суми, ніж встановлена мінімальна. При цьому кошти, які вони знімають, усі віддають одній особі. У такому разі фінансова установа мусить самостійно оцінити ризик: 100 осіб беруть участь у схемній операції чи ні? А схемна операція може полягати в такому: свого часу фізособа відкрила чимало рахунків на фізосіб і фактично вклала власні кошти. Буває, що такі вклади в сумі сягають 150 мільйонів гривень.
Коли виникають запитання…
Для уточнення (і це визнають самі банкіри): джерелами походження грошей можуть бути заробітна плата, дохід від продажу продукції, нерухомого або рухомого майна, надання послуг, отримання спадщини або страхової суми за договором страхування, виграш у лотерею, соцвиплати, роялті, права на скарб. Під час відкриття рахунку в банку клієнт надає документи відповідно до постанови регулятора №492, яка регламентує цю процедуру, а саме: паспорт і ІПН (персональний ідентифікаційний номер для фізосіб). Інформацію про свій фінансовий стан клієнт надає шляхом заповнення опитувального листа, який є первинним джерелом інформації для банку.
Як зазначає «УК» член правління — начальник управління фінансового моніторингу банку «Кредит Дніпро» Сергій Дмитров, якщо надалі клієнт здійснює фінансові операції (відкриття і поповнення рахунків, платежі, перекази), що відповідають задекларованому ним фінансовому стану, то питання до нього навряд чи виникнуть: «Інакше під час проведення фінансових операцій банк може попросити документи, що підтверджують відповідність обсягів операцій клієнта його фінансовому стану, який він задекларував під час відкриття рахунку».
Чи є певні труднощі у клієнтів і банкірів в зв’язку з чинністю постанови Нацбанку? Чи масові відмови клієнтам фінустанов у здійсненні певних операцій, які в керівництва банків викликають серйозні підозри щодо їхньої законності, чи немає підтвердження джерел заощадження сум понад 150 тисяч гривень?
«Безумовно, буває, що фізична особа через певні обставини втратила постійне джерело доходів, але має значні заощадження, щоб безболісно не тільки пережити важкі часи, а і здійснювати дорогі покупки. Труднощі у таких людей можуть виникнути тільки тоді, якщо весь період заощадження вони тримали вдома. Якщо люди користувалися депозитними рахунками у банках, вони можуть принести копії договорів, виписки з рахунків або довідки з банку про те, що колись у цьому банку зберігалася певна сума. Іншими словами, якщо клієнт може довести джерело заощадження, то проблем не буде», — інформує Сергій Дмитров.
Щодо масовості подібних випадків банкіри однозначно заявляють: таких операцій від усієї їхньої кількості не більш як 5—7%. У Нацбанку називають інші показники: 1—5%.
Не стався і відплив депозитів саме через чинність цього документа Нацбанку.
Як намагаються провести оборудку?
Однак за останні місяці цікавих випадків, пов’язаних з постановою №42, у банках чимало. Як розповідають у банку «Кредит Дніпро», їхній клієнт фізична особа-підприємець регулярно знімав гроші, щоб закуповувати сільгосппродукцію в населення (тобто у фізичних осіб). Банк ретельно проаналізував фінансові операції за рахунком клієнта, порівняв призначення вхідних і вихідних платежів за видами економічної діяльності, проаналізував фінзвітність, перевірив наявність податкових платежів, контрагентів, інформацію з публічних джерел, а також отримав пояснення від клієнта про необхідність зняття готівкових коштів у значних розмірах, копії відповідних договорів на постачання зібраної продукції й документи, що підтверджують розрахунки з населенням. При цьому готівку в банку знімав не сам клієнт, а одна і та сама довірена особа. Вона фігурує в розрахунках із фізичними особами — постачальниками продукції. Це співробітник однієї з компаній-контрагентів, що має негативну ділову репутацію. В результаті перевірки клієнтові було відмовлено в обслуговуванні.
У Нацбанку наводять інші приклади, які фахівці регулятора побачили у фінансових установах і зробили відповідні звернення щодо них до Держфінмоніторингу та правоохоронних органів. Так, шість юридичних компаній через певний банк перерахували 166 громадянам, серед яких багато безробітних, осіб без місця проживання, кримінальних елементів, студентів, пенсіонерів, 526 мільйонів гривень як оплату за послуги.
Або таке: люди знімали зі своїх банківських карток гроші, які отримували від підприємства як оплату за макулатуру. На перший погляд, це чудовий приклад відповідального ставлення громадян до природи, адже тонна макулатури рятує, як відомо, дерево. Проте спеціалісти з фінансового моніторингу порахували: щоб отримати таку суму оплати, ці люди півроку мали б здавати щодня по 100 вантажівок макулатури! Звісно, такі оборудки мають ознаки ризикованих.
Від редакції. Тож особливих складнощів від цього нововведення фактично не відчувають ні банкіри, ні клієнти. Тобто фінустановам достатньо звернути увагу на клієнтів, які мають підвищений ризик і здійснюють незвичні операції, яких небагато. Ці вимоги не стосуються клієнтів із низьким рівнем ризику, які не проводять операцій у великих обсягах і щодо яких у банку не виникає підозр.
Однак не можна заперечувати в наших складних реаліях важливості таких процедур, адже джерелами походження або пунктом призначення відповідних транзакцій можуть бути кошти сепаратистів, бойовиків, скеровані на підтримку тероризму, або навіть просто брудні гроші. Коли Україна намагається боротися з корупційними та незаконними виявами злочинного збагачення, важливість контролю за такими транзакціями не можна недооцінювати.