В Україні й надалі фіксують високі показники захворюваності на COVID-19. І хоч Міністерство охорони здоров’я почало обережно звітувати про стабілізацію ситуації, одним з рішень проблеми вбачає вакцинацію якомога більшої кількості людей. Про те, чи зможе інфраструктура для вакцинації працювати в умовах підвищеного попиту, як вакцинувати дітей від COVID-19 і кому розраховувати на третє щеплення проти коронавірусної хвороби — в інтерв’ю Укрінформу розповів заступник міністра охорони здоров’я — головний державний санітарний лікар Ігор КУЗІН.
— Нещодавно МОЗ дозволило вакцинацію дітей 12+ років. Це обов’язкова чи рекомендована вакцинація? Як правильно її робити?
— Нагадаю, коли Національна технічна група експертів з питань імунізації (НТГЕІ) розглядала вперше це питання, то вакцинацію понад 12 років було рекомендовано лише для дітей, які мають або важкі супутні захворювання, або їдуть в іншу країну і за умовами тієї країни є відповідні вимоги до вакцинації. Тому переважно вакцинувалися діти, які підпадали під цю вимогу або під цю норму.
Але після того було оприлюднено оновлені підсумки досліджень, багато статей у наукових журналах, які свідчили про безпечність та ефективність вакцинації деякими вакцинами серед вікової групи понад 12 років і навіть ще молодших — віком понад 5 років. Тому рішення НТГЕІ було переглянуто й ухвалено рішення, що перевагу слід надавати дітям, які мають супутні важкі захворювання, але не обмежується лише цією категорією.
Нині вакцинацію проти COVID-19 дозволено для всіх дітей віком від 12 до 18 років, і вона не обов’язкова. Цю вакцинацію проводитимуть за бажанням батьків, якщо вони вважають, що дитину треба вакцинувати.
Для дітей віком 12—16 років має бути інформована згода й ініціатива батьків на проведення щеплення. Тобто батьки мають звернутися разом з дитиною або до лікаря-педіатра, або до сімейного лікаря, який веде родину, отримати відповідне направлення на проведення вакцинації та звернутися з ним до пункту щеплення. Станом на 8 листопада було проведено 6851 щеплення дітям віком понад 12 років. Це ті діти, які вакцинувалися проактивно, за бажанням батьків.
Алгоритм тут простий: батьки звертаються до сімейного лікаря або педіатра, отримують направлення на проведення щеплення, і з ним дитина може отримати щеплення в центрі масової вакцинації або в пункті щеплення. Або, якщо дитина маломобільна, можна скористатися послугами мобільних бригад.
Підлітки віком 16—18 років можуть це зробити самі, тому що вони можуть самостійно укладати декларацію із сімейним лікарем.
— Нині складається суперечлива ситуація: з одного боку, дуже великий попит на вакцинацію, тому що почали діяти обмеження «червоної» зони, з другого — є протестні настрої. Від різних експертів чуємо, що вакцинальну кампанію провалено. Чи не вийде так, що ми дуже розтягнемо в часі вакцинацію 70% дорослого населення?
— Пріоритетними є і в подальшому будуть групи ризику — особи віком 60+, люди і супутніми захворюваннями. Щодо вакцинації дітей понад 12 років, то ми не очікуємо, що це буде надвелика цифра, яка істотно вплине на показники охоплення вакцинацією. Переважно це дає змогу захистити дітей, особливо якщо вони мають важкі супутні захворювання. І це головне для батьків, які піклуються і не хочуть, щоб дитина захворіла або у важкій формі перенесла захворювання. Тому не розраховуємо, що вакцинація дітей сприятиме понаднормовому навантаженню.
Система вакцинації може робити до 350 тисяч щеплень упродовж доби, і ми вже виходимо на такий рівень. Якщо побачимо подальше зростання попиту, то інфраструктура ще більше розгортатиметься, але потенційно вакцинація дітей відчутно не вплине на загальнонаціональні показники.
Рішення про вакцинацію, або про так званий дозвіл, або про можливість вакцинувати дітей, по суті, зумовлене тим, що нині більша частина країн дозволяє це робити.
— Ви сказали, що МОЗ готове розширювати інфраструктуру для вакцинації. Але бачимо, що в «червоних» зонах, принаймні в Києві, попит виріс настільки, що траплялися бійки в чергах до пунктів вакцинації.
— Із літа Міністерство охорони здоров’я послідовно наголошувало, що треба вакцинуватися, не очікуючи осіннього сезону й піку захворюваності. Упродовж майже всього літнього періоду ми перебували на рівні 170—178 тисяч на добу. Це ті люди, які самостійно зверталися по вакцинацію. У регіонах, де вводять «червону» зону, просто вакцинальний бум і майже на 50% зростає кількість звернень. Раніше в нас працювало 900—950 мобільних бригад, нині їхня кількість зросла майже на 100. Тобто працює 1082. Улітку спочатку працювало 2500 пунктів щеплення, потім ми збільшили їхню кількість до 3000, тепер працюють 3254 пункти щеплення.
Улітку працювало 300 центрів вакцинації, нині — 421. Один напрям — це розширення кількості пунктів надання послуг з вакцинації. Другий напрям, або стратегія, — підвищення ефективності роботи кожного такого пункту. Якщо казати про розширення вакцинальної мережі, то центри вакцинації — найоптимальніша стратегія, тому що дає змогу щепити великі маси населення в обмежені терміни. І щоб вони працювали ефективно, потрібні стандартизовані процеси маршрутизації людей, запобігання чергам, роздачі певних документів на вході або допомоги в заповненні поінформованої згоди тощо. Тому у всій країні максимально долучаються волонтери саме до цієї допомоги. І в межах наявних проєктів міжнародної технічної допомоги долучаються додаткові команди, щоб трішки розвантажити медичних працівників.
За нашими спостереженнями, черги з’являються переважно за рахунок не завжди добре налагоджених процесів маршрутизації або надання інформації перед входом чи інші організаційні проблеми. Тому команди Міністерства охорони здоров’я, ВООЗ, Офісу ЮНІСЕФ виїжджають в області, перевіряють і допомагають зробити все, щоб кожний пункт працював ефективно.
Ідеться про технологічну схему проведення вакцинації. На заповнення форми, внесення інформації в електронну систему охорони здоров’я, забезпечення медичного огляду перед проведенням вакцинації потрібен певний час. Є стандартизовані проміжки часу і розрахункові базові показники, що, наприклад, один пункт щеплення має робити 50 щеплень на одну бригаду. Це означає, що така бригада працює за регламентом, типовим стандартом. Це не обмеження, які пов’язані з наявністю вакцини або медичних працівників. Це стандартизовані показники з досвіду вакцинальних кампаній від кору, інших інфекційних хвороб.
Будь-який приватний заклад охорони здоров’я може стати частиною вакцинальної кампанії, до того ж він зможе отримувати кошти від НСЗУ за проведене щеплення. Більша частина областей уже скористалася такою можливістю. Залучаємо до вакцинальної кампанії студентів, представників Червоного Хреста, тому що у них є певна кількість медичних працівників.
— Наскільки реалістично за таких умов провакцинувати 70% дорослого населення?
— Якщо казати про 70% до кінця року, то, по суті, це близько 24 мільйонів людей. Нині вже вакциновано майже 11 мільйонів принаймні однією дозою, за минулий тиждень було зроблено понад 1,7 мільйона щеплень. Ми прагнемо максимально швидко охопити максимальну кількість людей. Інфраструктура є, фахівці мобілізовані, щоб щеплень було набагато більше.
Але ще раз хочу наголосити: не треба їхати до найвідомішого або найбільшого центру вакцинації. Треба завітати на сайт з вакцинації, передивитися пункти щеплення, де найближчий, і звернутися туди. Тому що система розрахована так, щоб на рівні області, району, об’єднаної територіальної громади було кілька таких пунктів, які працюють за принципом географічної привабливості для кожної людини. Тому не треба їхати через усе місто, наражати себе та інших на інфікування або спілкуватися під час самого візиту з великою кількістю людей — треба звертатися до найближчого пункту.
— Нещодавно МОЗ дозволило проводити третє додаткове щеплення певним категоріям. І вже є нерозуміння, що таке бустерне щеплення і додаткове.
— Якщо казати про ревакцинальні, додаткові та бустерні дози, то тут, напевно, найголовніше — визначення термінів. Національна технічна група експертів чітко визначила терміни. Бустерна або ревакцинальна — це доза, яку вводять для посилення імунної відповіді або підвищення ефективності вакцини, яка згасає з плином часу. Тобто якщо казати простіше, то імунна відповідь після введення вакцини має певний термін дії. Щоб посилити імунну відповідь, коли минув певний час, звичайній людині вводять ревакцинальну або бустерну дозу.
Є ще друге визначення: так звана додаткова доза, яку вводять для досягнення кращого захисту в осіб, які за станом здоров’я мають нижчу ефективність вакцини. Ідеться про імунокомпрометованих людей, тих, які постійно застосовують, наприклад, гормональну терапію або після трансплантації органів чи мають імунодефіцитні стани. Вважається, що в них звичайна вакцинальна сесія, тобто повний курс вакцинації, може не сформувати повноцінну імунну відповідь. Тому для такої категорії населення рекомендовано так звану додаткову дозу, яка посилює імунну відповідь.
Національна технічна група експертів розглядала це питання, і було рекомендовано кілька ключових речей. Насамперед проведення додаткових щеплень. Це означає, що для певних груп населення, які я перерахував, можливо введення третьої дози вакцини, яка посилює імунну відповідь з огляду на їхні стани. Для них вакцинація може бути показана саме у вигляді додаткового щеплення. Її вводять через 28 днів після завершення основного курсу, тобто, по суті, це третя доза вакцини. Перша доза, мінімальний інтервал, друга доза, 28 днів, третя доза.
Додаткова, або ревакцинальна доза може бути також рекомендована для людей, які виїжджають у країни, що на законодавчому рівні ввели таку вимогу.
Остання опція, для кого було рекомендовано додаткову дозу, — це для людей віком 60+ років, які отримали повний курс інактивованою вакциною, тобто CoronaVac, через 28 днів після отримання другої дози.
Ми з великою обережністю ставимося до введення і бустерної, й ревакцинальної дози. Оскільки на тлі загальної стратегії вакцинації маємо балансувати між базовим курсом щеплення і максимальним захистом населення й між бустерними дозами.
Найближчі кілька тижнів відбуватимуться дискусії експертів на рівні Міністерства охорони здоров’я, чи приймемо ми ці рекомендації у повному обсязі, чи частково. Для людей віком 60+, які отримали повний курс щеплення, за даними досліджень, які ми аналізували, бустерна доза дає кращий ефект. Але це не життєво необхідне показання для ревакцинації.
Хочу ще раз зауважити: додаткова, бустерна, ревакцинальна дози не обов’язкові, вони опціональні. Тобто людям, які мають ризик важкого перебігу коронавірусної хвороби і хвилюються за стан свого здоров’я, можна рекомендувати бустерну або третю дозу вакцини, але це не буде обов’язковою вакцинацією. Це буде на розсуд чи на відповідну рекомендацію лікаря чи на розсуд людини, яка або погоджуватиметься, або не погоджуватиметься на вакцинацію.
— Про бустерну дозу для всіх охочих...
— ...Поки що не йдеться.
— Верховна Рада проголосувала закон про надання 800 мільйонів гривень на кисневі станції для опорних лікарень. На кисень цього року понад мільярд уже спрямували. Це допоможе розв’язати проблему з киснепостачанням для хворих на COVID-19? І чому раніше не було опрацьовано питання кисневих станцій при лікарнях?
— Хвиля захворюваності, яка триває, на 100% зумовлена штамом «Дельта», який призводить до того, що в хворих уп’ятеро-вшестеро зростає споживання кисню. Якщо, наприклад, ми раніше споживали приблизно 200—250 тонн на добу, то тепер у середньому 330—370 і більше. Це та кількість кисню, яку щодня слід доставляти до лікарень. Проте впродовж жовтня два найбільші виробники кисню стали на регламентні роботи, їх неможливо було перенести, бо це питання безпечної роботи підприємств. З 1 листопада вони вже повернулися до роботи, і близько 100 тонн кисню на добу додалося до загального обсягу. Справді, впродовж останніх двох-трьох тижнів був складний період, тому що в ручному режимі доводилося передомовлятися про екстрене постачання або доведення кисню.
Нині 35 підприємств на добу виробляють близько 400—450 тисяч тонн, і це саме медичний кисень. У нас є ще певний резерв технічного кисню, який з березня дозволено до використання в закладах охорони здоров’я, якщо він відповідає необхідним вимогам якості. Тому з 1 листопада вже всі заклади, які потребували кисню, його мають або це питання повністю врегульовано.
Проте розуміємо, що велика кількість ковідних хворих, особливо зі штамом «Дельта» — це понаднормове навантаження і на кисневі станції, й на кисневі балони, і на все інше. Тому повністю підтримую те, що кожна лікарня, яка має у складі палати інтенсивної терапії або реанімаційне відділення, повинна мати власну кисневу станцію. Це нормальний процес, і до кожної кисневої станції така лікарня повинна ще мати джерело безперебійного живлення, бо це пов’язано. Але це довгостроковий інфраструктурний проєкт, тому що майже 280 лікарень уже мають кисневі станції, й вони не залежать від поставок, якихось технічних складнощів, самостійно можуть забезпечувати себе киснем. Якщо це буде довгостроковою перспективою, це справді поліпшуватиме надання медичної допомоги.
Повну версію читайте за посиланням www.ukrinform.ua/rubric-polytics/3347577-igor-kuzin-zastupnik-ministra-ohoroni-zdorova-golovnij-derzavnij-sanitarnij-likar.html