В Україні питання, пов’язані з обігом зброї, уже тривалий час регулюють різні нормативні документи. Але профільного закону досі немає.
Із початком повномасштабного вторгнення рф питання ухвалення відповідного закону, яке було актуальним і раніше, набуло ще більшої значущості. Зокрема, велика кількість громадян — майже 60%, відповідно до опитування, яке ініціювало МВС та провело Міністерство цифрової трансформації в застосунку «Дія», — хочуть мати зброю і вільно її носити.
Про позицію Міністерства внутрішніх справ України в питанні володіння зброєю громадянами, запровадження Єдиного реєстру зброї, а також цифрові проєкти МВС Укрінформ поговорив із заступником міністра внутрішніх справ України Ігорем БОНДАРЕНКОМ.
— Верховна Рада 23 лютого ухвалила законопроєк №5708 «Про право на цивільну вогнепальну зброю» в першому читанні. Досі тексту цього документа, підготовленого до другого читання, на сайті парламенту нема. Чому цей закон, на вашу думку, важливий?
— Надважливий, бо належного законодавчого врегулювання в цій галузі раніше не було. Була лише постанова парламенту від 1992 року про право власності на окремі види майна, відповідно до якої, право власності на зброю набувається за наявності спецдозволу органів внутрішніх справ. Відтоді було кілька спроб урегулювати цю сферу, які завершилися безрезультатно.
Питання вкрай актуальне, оскільки у країні вже давно є потреба в реформуванні дозвільної системи для запровадження прозорої та зручної процедури отримання громадянами дозволу на зброю, та водночас жорсткого контролю за її обігом. Проблема в тому, що на сьогодні питання, пов’язані з обігом вогнепальної зброї в Україні, регламентовано на рівні підзаконних нормативно-правових актів.
Саме тому необхідне ухвалення цього закону — для забезпечення комплексного врегулювання всіх проблемних питань, пов’язаних з обігом зброї у країні, зокрема визначення правового режиму власності на зброю та закріплення прав та обов’язків громадян і юридичних осіб щодо виробництва, набуття, володіння, розпорядження та використання зброї і боєприпасів. І вирішити ці питання необхідно у найкоротші строки з огляду на збройну агресію рф.
— Яким заплановано зробити Єдиний реєстр зброї?
— Положення про Єдиний реєстр зброї було затверджено наказом МВС №2 від 10 січня 2022 року, зареєстрованим у Мін’юсті 26 січня 2022 року за №90/37426. Ця система документуватиме повний життєвий цикл зброї — від її імпорту чи виробництва до продажу та знищення, що сприятиме створенню умов запобігання її незаконному обігу.
Буде вдосконалено дозвільно-реєстраційну діяльність, автоматизовано процеси формування, видачі та обліку дозвільних документів на зброю та створено відповідні електронні сервіси для громадян і суб’єктів господарювання. Функціонал реєстру передбачає створення електронного кабінету власника зброї, через який особа може подавати заявку на придбання та зберігання зброї, зміну місця зберігання, проводити актуалізацію даних та здійснювати інші обов’язкові процедури.
Реєстр перебуває в дослідній експлуатації, процедури і процеси, які автоматизує система, тестують. Коли вводитимемо реєстр у промислову експлуатацію, отримаємо сертифікат про захищеність системи від несанкціонованого доступу — так званий атестат відповідності КСЗІ (комплексна система захисту інформації. — Ред.), який видає Держспецзв’язку.
— Коли заплановано його повноцінно запускати в роботу?
— Якщо відповідного закону найближчим часом ухвалено не буде, шляхом внесення змін до відомчих підзаконних нормативних актів до кінця жовтня запускаємо Єдиний реєстр зброї у промислову експлуатацію з тим набором сервісів, які готові та можливі на цей час.
Хотілось би нагадати, що роботу в цьому напрямі МВС розпочало кілька років тому за власною ініціативою — в межах галузевої програми інформатизації. Ми перейшли до активної фази процесу реформування практичної сторони та законодавчого врегулювання цієї сфери і відповідно створення сучасної сервісної моделі контролю за обігом зброї у країні.
— Тобто цей реєстр може повноцінно запрацювати наприкінці жовтня і громадяни зможуть вносити туди інформацію?
— Так. Вони зможуть бачити в ньому інформацію про себе, розуміти актуальність строків щодо документів, отримувати нові сервіси тощо.
— Яка інформація про громадян міститиметься в Єдиному реєстрі зброї?
— Із певним громадянином пов’язані різні інформаційні об’єкти, якими можуть бути транспортний засіб, одиниця зброї, документи тощо. У цьому реєстрі зберігатиметься інформація про логічний зв’язок громадянина і зброї.
Одиниця зброї, її реєстраційний номер, зразок відстріляної кулі — це і є набір даних про інформаційний об’єкт. Тобто вся ця інформація дає змогу унікально ідентифікувати за будь-яких обставин кожну одиницю зброї. Прізвище, ім’я, по батькові особи, дата і місце народження, фото — ось набір даних про особу.
Будь-яка державна інформаційно-комунікаційна система (ІКС) зберігає логічний зв’язок між певними інформаційними об’єктами — в цьому разі людиною і одиницею чи кількома одиницями зброї, а також зберігає інформацію про уповноважену особу, яка провела цю реєстраційну процедуру.
Ця система — реєстр — дає змогу в будь-який момент розуміти, де і яка зброя перебуває, хто за неї відповідає, тощо.
Положення про Єдиний реєстр зброї перебуває в публічному доступі, всі охочі мають змогу ознайомитися з його функціями, метою та завданнями.
Алгоритм з реєстрації зброї схожий із процесом реєстрації транспортного засобу та отримання водійського посвідчення.
— У чому ці процеси схожі?
— Щоб стати власником певної одиниці зброї, людина має пройти навчання, скласти іспит про те, що розуміє конструктивні особливості зброї, правила поводження і користування нею. Потім особа купує одиницю зброї, що відповідно фіксується в реєстрі. І тоді з певної дати стає володільцем зброї. Це аналогія реєстрації транспортного засобу.
Коли особа стає власником зброї, то отримує певні обов’язки: своєчасно здійснити наступний відстріл, подавати на вимогу цю зброю до огляду тощо. У реєстрі всі ці процеси відображено.
Наявність усього масиву даних про зброю та особу, яка її придбала, дає нам змогу ефективно здійснювати контроль за обігом зброї. А громадянинові це дає змогу отримувати якісні сучасні сервіси онлайн.
Для суб’єктів господарювання, для яких передбачено у реєстрі створення електронних кабінетів, це зручний формат роботи з потенційними клієнтами.
— Наскільки цей реєстр та інформація у ньому будуть захищеними?
— У нас функціонує Єдина інформаційна система МВС, яка складається з функціональних підсистем та забезпечує їхнє логічне поєднання, оброблення та захист інформації, внутрішню й зовнішню інформаційну взаємодію. Уся ця парасолька має сертифікат КСЗІ, і так само кожна окрема підсистема, якою є Єдиний реєстр зброї, отримує атестат відповідності.
Тобто раніше уже було створено певний периметр протидії загрозам і будь-яким незаконним діям, окрім дій легальних користувачів, які ідентифіковано (використовуючи засоби довірчої інфраструктури) отримують доступ до системи. Безумовно, в реєстрі всі дії користувача фіксуються: який запис створював, яку інформацію переглядав, надавав чи отримував.
— Чи було раніше зафіксовано випадки компрометації довірчої інфраструктури?
— Не пам’ятаю дотепер випадків її компрометації саме технічного характеру. Траплялося, що йшлося про незаконні свідомі дії певного реєстратора. Тобто бувало, що легальним ключем вчиняли певні дії в системі, але їх усі можна відстежити. І коли таким реєстраторам чи користувачам правоохоронці ставили питання про основу їхніх дій, вони намагалися послатися на компрометацію ключа. Однак якщо особа втратила ключ чи в неї є підозри, що ключ скомпрометовано, вона може дистанційно, за телефоном в акредитованому центрі сертифікації ключів, заблокувати свій сертифікат.
Навіть більше: коли особа отримує ключ, то зобов’язується в разі його втрати чи компрометації повідомляти про це. Це персональна відповідальність, тому важливо вчасно повідомляти про втрату чи ймовірну компрометацію.
— У законопроєкті №5708 вказано, що цей реєстр складатиметься з цивільного і спеціального обліків. Чи можете сказати, яка інформація може бути у спецобліку?
— Не варто деталізувати цей напрям. Спеціальний облік ведеться в захищеному режимі, він діє досить ефективно. Розуміємо, якими організаційними заходами можемо його поліпшити, і плануємо це робити.
— Щодо дозволу на зброю. Чи заплановано його відображення, наприклад у «Дії»?
— Обов’язково в електронному форматі буде і дозвіл, й інформація про володіння певною одиницею зброї. МВС спільно з Мінцифри передбачили таку можливість. Тривають технічні роботи з реалізації цього завдання.
По-перше, це зручно, по-друге, це відкриє нові можливості, зокрема контролюючим органам чи уповноваженим особам.
Наприклад, коли мисливець приїжджає в ліс, у нього перевіряють документи. Організаторові полювання чи уповноваженій особі в лісі в темну пору доби складно пересвідчитися в тому, що це не підроблений документ. А коли документ буде відображено в «Дії» з QR-кодом, його можна миттєво перевірити. Також у нас є ідея, яку обговорюємо з колегами: для боротьби з браконьєрством автоматизувати облік мисливців.
— Про що тут ідеться, можете поінформувати?
— Ідеться не про паперовий облік у кожному з окремих регіонів, а про централізовану систему обліку, яка буде пов’язана з карткою здобутої дичини. Це дасть змогу автоматично контролювати процес. Прибуття особи на полювання автоматично фіксуватиме система, а ліцензія автоматично відображатиметься. Тоді в держави буде розуміння, скільки і якого звіра, у якому регіоні за сезон полювання здобули мисливці.
— Що ще планує МВС запровадити в галузі обігу зброї і що з цього було запропоновано в законопроєкті №5708?
— Сподіваємося, що в цьому законопроєкті буде передбачено модель легалізації трофейної або знайденої зброї. Якщо громадянин у законний спосіб здобув зброю, яка не є власністю держави України, він повинен мати змогу залишити її собі. Головна умова — щоб ця зброя не мала кримінального сліду. Таку одиницю зброї піддаватимуть перевіркам за всіма обліками й за потреби узгоджуватимуть із технічними вимогами.
Необхідно передбачити, що якщо особа, яка володіє зброєю, скоїла певну кількість адміністративних чи кримінальних правопорушень, до неї вживатимуть санкційні заходи: навіть тимчасове вилучення зброї з користування або примусовий продаж з відшкодуванням вартості.
Засобами реєстру буде інвентаризовано всю зброю, що перебуває в цивільному обігу в Україні, з визначенням її поточного технічного стану, проведено її ідентифікацію за допомогою класифікатора.
Реєстр як прикладний інструмент стане важливим елементом системи контролю за обігом вогнепальної зброї та загалом регуляції цієї сфери.
— Раніше заступник керівника МВС Богдан Драп’ятий сказав, що цей законопроєкт, підготовлений до другого читання, істотно відрізнятиметься від проголосованого в першому читанні. Наскільки?
— Наскільки він відрізнятиметься, залежить тільки від народних депутатів. Сподіваюся, що цей законопроєкт все-таки буде проголосовано в парламенті. Коли отримаємо закон, то фактично наблизимося до запровадження ідеальної моделі контролю в галузі обігу зброї. Це питання завжди було актуальним, а у зв’язку з повномасштабною війною стало ще актуальнішим.
— Чи існує ймовірність ухвалення відповідного закону до кінця цього року?
— Коли його буде ухвалено, може знати тільки Верховна Рада України. Усе, що було необхідне для повного розуміння предметної області народними депутатами — інформація щодо поточного стану, статистичні дані, інша запитувана інформація, — було надано.
— Мінцифри через «Дію» провело опитування про обіг зброї в Україні. За його даними, майже 60% громадян вважають, що ті особи, які відповідатимуть вимогам закону, можуть мати пістолет і вільно носити його. Яка позиція МВС щодо того, щоб громадяни вільно носили зброю у громадських місцях, чи це на часі? Якщо не на часі, то коли може бути?
— Щодо носіння громадянами зброї у громадських місцях: навіщо громадянам приходити, наприклад, у торговельно-розважальний центр зі зброєю? Не можу змоделювати ситуацію, де в певного громадянина чи десятків громадян в оточенні 10 тисяч людей можуть виникнути причини для застосування вогнепальної зброї. Це небезпечно для навколишніх. У чому ж тоді логіка?
До слова, навіть норми, які регламентують порядок застосування зброї правоохоронцями, містять обмеження. А тут ми знімаємо будь-які обмеження і в нас скрізь ходять люди зі зброєю з незрозумілою метою.
Чинник володіння зброєю громадянами має, насамперед, вплинути на злочинців, які перед тим, як проникнути у приватне помешкання, мають замислитись: може, особа, проти якої вони скоюють злочин, є власником зброї і має право чинити опір. А на вулицях, у публічних місцях з цим справляється, на мою думку, і досить непогано, поліція та інші органи із правоохоронними функціями.
Зброя має бути, люди мають право володіти нею для самозахисту і захисту своєї оселі, вміти нею користуватися. Таку логіку ми викладали у своїх пропозиціях до законопроєкту парламентарям.
У Комітеті Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності є й інший законопроєкт, який стосується коригування положень про межі самооборони, №5709.
Потрібно гармонізувати норми цього законопроєкту із пропонованою моделлю, щоб потім у разі застосування людиною легальної зброї для самозахисту не було якоїсь неоднозначності у кримінально-правовій кваліфікації вчинку.
У підсумку: МВС виступає за помірковану ліберальну модель обігу зброї у державі, тобто без крайнощів. Нам це зараз не потрібно. Нам потрібні чіткі правила і злагоджена ефективна система контролю за обігом вогнепальної зброї. Безконтрольної вольниці не буде.
— Скільки нині в Україні власників вогнепальної зброї?
— У нас у країні власників вогнепальної зброї більш як мільйон.
Марія ГОНЧАР,
Укрінформ, Київ
(Надруковано зі скороченнями)