Один з найнебезпечніших наслідків анексії Криму Російською Федерацією — значне погіршення стану довкілля на півострові. Ані українські, ані міжнародні експерти нині не мають доступу до докладного вивчення реальної ситуації з навколишнім середовищем у Криму. Використовуючи наявні можливості моніторингу, Україна стверджує: стан справ на колись квітучому півострові критичний. Яка небезпека загрожує Криму через дії окупаційної влади та як довго доведеться долати наслідки «господарювання» — про це в інтерв’ю Крим Інформ розповідає заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Юрій ГРИМЧАК.
— Пане Юрію, як у цілому можна охарактеризувати стан довкілля в Криму на сьогодні?
— Можна констатувати, що він катастрофічний. Наші знімки із супутників засвідчують, що фактично на сьогодні 70% зеленого покриву степового Криму або повністю зникли, або не відповідають тому стану, який був у 2013 році. Ми порівнюємо знімки, які були раніше і які є зараз, і бачимо, що Крим почав повертатися до стану, коли його освоєння Україною ще не почалося. Тобто до стану 50-х років минулого століття. Йдеться не лише про посівні площі. Зникають або перебувають на межі зникнення лісосмуги, плодові сади, виноградники — тобто ті насадження, відновлення яких потребує значного часу. Але головна проблема — це різке погіршення якості ґрунтів. Шаленими темпами відбувається мінералізація плодючих шарів.
— Це відбувається через брак води на півострові?
— Так. Після того як вода Північнокримського каналу перестала надходити до півострова, різко — буквально на порядок — скоротилися площі зрошуваних земель. Водночас окупаційна влада різко збільшила використання артезіанської води зі свердловин. Але річ у тім, що на глибших пластах залягають солончаки. Свого часу, після побудови каналу, щоб зробити солоні кримські ґрунти родючими, їх кілька років поспіль промивали дніпровською водою. Солі змивали з верхніх шарів ґрунту, вони осідали в нижніх. Зараз же через надмірне використання артезіанської води відбувається зворотний процес. Свердловини використовували і раніше, до окупації, але дуже обережно, зберігаючи баланс, адже вода з цих свердловин уже мінералізована. Нині баланс порушено.
— В яку суму можна оцінити екологічні збитки, завдані окупаційною владою? І як довго Україні доведеться долати наслідки такого «господарювання» після повернення півострова?
— У повному обсязі матеріальні збитки на сьогодні оцінити неможливо, адже для цього потрібне ретельне й повне вивчення ситуації. Нині ані українські, ані міжнародні спеціалісти не мають такої змоги. Можна орієнтовно говорити про час та обсяг робіт, зокрема щодо відновлення родючості земель. Після запуску Північнокримського каналу знадобилося близько десяти років, щоб змити солі з ґрунтів. Думаю, приблизно такі терміни будуть потрібні й для відновлення родючості кримських земель сьогодні.
— Втрата родючих земель та порушення екобалансу — напевно, не єдині наслідки згубного впливу на екологічну ситуацію діяльності окупаційної влади?
— Значної шкоди навколишньому середовищу завдає й потужна мілітаризація півострова. З курортного регіону Крим дедалі більше перетворюється на закриту військову базу, де головні потреби військові. Звичайно, за таких умов розмов про дотримання якихось екологічних норм немає. Ми фіксуємо, що через будівництво нових військових об’єктів або через діяльність військових РФ відбувається погіршення екологічної ситуації. Експлуатація військової техніки чи військове будівництво призводять до погіршення екологічної ситуації, зокрема й у курортних районах Криму.
Сьогодні в соцмережах можна простежити, що ті жителі Криму, хто ніби прихильно сприймав окупаційну владу, дедалі більше говорять, що навколишнє середовище півострова фактично знищується. Вони публікують фотографії забруднених паливом пляжів, несанкціонованих смітників тощо.
— Які екологічні наслідки матиме для Азовського та Чорного морів, для східного узбережжя Криму будівництво кримського мосту?
— Це питання вивчають фахівці Міністерства екології та природних ресурсів. Наскільки мені відомо, вони готують позов до міжнародних судів, який стосуватиметься саме екологічних аспектів будівництва мосту, порушення Росією міжнародного законодавства в цій царині. Але вже є прогнози незалежних екологів, які передбачають надзвичайно негативні наслідки для біологічного розмаїття Азовського моря.
— Окрім позовів, які стосуються будівництва мосту, чи будуть інші звернення до судів щодо знищення окупаційною владою довкілля Криму?
— Неодмінно. Ми фіксуємо, збираємо, документуємо всі факти. Міністерство з питань окупованих територій співпрацює з усіма правоохоронними органами в плані збирання доказів шкоди, якої завдала окупація.
ТІЛЬКИ ФАКТИ
Північнокримський канал забезпечував до 85% потреб Криму в прісній воді. У 2014 році у відповідь на незаконну окупацію Криму Російською Федерацією (насамперед через тривалий несанкціонований забір води, коли незаконна «кримська влада» відмовилася укладати відповідну угоду з Держводагентством і не розраховувалася з боргами за перекачування води — близько 1,5 мільйона гривень. — Ред.) Україна перекрила постачання води до Криму.
У 2017 році загальна площа зрошуваних земель на території окупованого Криму скоротилася до 14 тисяч гектарів, тобто майже вдесятеро. До окупації площа зрошуваних земель в Криму становила 120—130 тисяч гектарів.
З 2 червня 2018 року одразу в кількох районах Криму — Червоногвардійському, Нижньогірському, Первомайському та Радянському — окупаційна влада оголосила режим надзвичайного стану через посуху. За словами представників підконтрольного Росії підприємства «Вода Криму», незабаром весь півострів може перейти на режим погодинного водопостачання.
Прокуратура Автономної Республіки Крим спільно зі слідчим відділом українського Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі проводить досудове розслідування в кримінальному провадженні за фактом порушення правил екологічної безпеки під час будівництва кримського мосту. За даними правоохоронців, будівництво шкодить екосистемі Азовського моря, спричинило екологічне забруднення значної території України, завдало непоправної екологічної шкоди півострову Тузла (Україна) та інших тяжких наслідків природному середовищу.
За інформацією спеціалістів Інституту водних проблем і меліорації Національної академії наук України, орієнтовні збитки, заподіяні довкіллю Чорного та Азовського морів під час будівництва кримського мосту, з урахуванням необхідності укріплення морських берегів становитимуть щонайменше 10 мільярдів гривень.
Крим Інформ