Правила володіння землею — стратегічно важливим для держави ресурсом — центральне питання земельних відносин. І один з важливих аспектів цієї проблематики — незавершений процес передачі землі від колективних господарств органам місцевого самоврядування. Чому ця тема набуває дедалі більшої гост­роти і що потрібно, аби відповідність чинному законодавству не викликала сумнівів, розповідає завідувач кафедри геодезії, землеустрою та геоінформатики Ужгородського національного університету, кандидат наук із державного управління, доцент, голова ГО «Інститут раціонального природокористування» Владислав ПЕРЕСОЛЯК.

Стратегічно важливий ресурс

— Чому юридичні норми в земельних відносинах — це надто важливо?

— Земля — цінність, не підвладна ні часові, ні зміні формацій. У двох галузях вона не лише просторовий базис, а й основний засіб виробництва — у лісовій і сільськогосподарській. Земля — стратегічний ресурс держави і основний засіб виробництва сільськогосподарської продукції.

— Уже другий рік чинний закон, згідно з яким, землю можна вільно продавати і купувати.

— Це питання щодо земель, які не перебувають у власності колективних господарств, вирішено. А ось щодо земельних площ, котрі залишаються у власності неліквідованих, воно ще відкрите.
Започаткувавши земельну реформу, Верховна Рада України 30 січня 1992 року ухвалила Закон «Про форми власності на землю». У ньому передбачено поряд із державною колективна і приватна форми власності на землю. А 13 березня 1992 парламент ухвалив новий Земельний кодекс України. Ці законодавчі документи й стали основними для роздержавлення.

На першій стадії цього процесу землі було розділено на три форми власності: державну, комунальну та колективну. Тоді здійснювали розпаювання колективної власності, і члени колективних сільгосппідприємств отримували сертифікати на земельні паї. Відповідно до схем розпаювання впроваджували першу й другу черги. Але завжди залишався резервний фонд землі, який становив приблизно 6—10% загалу земель сільськогосподарського призначення. Цей фонд мав забезпечувати потреби тих, кому земель або забракне в майбутньому, або чиїх інтересів своєчасно не врахували.

— Як організаційно проходить розподіл земель колишніх колгоспів?

— Колективні господарства у країні все ще існують, перебуваючи на стадії офіційного припинення свого існування. Ліквідаційні комісії колгоспів мають передавати земельні ділянки, які залишилися нерозпайованими, так само, як і землі резервного фонду (запасу) на баланс сільської, селищної чи міської рад. Самі ж рішення про передачу нерозпайованих земель колективних сільгосппідприємств до земель запасу повинні приймати загальні збори власників земельних часток (паїв) КСП чи збори уповноважених або створений ним орган управління, якому передано функції з господарського управління колективним майном.

Обов’язково слід скласти акт про передачу цих земель від колективного сільгосппідприємства місцевій раді. Вона має прийняти їх на свій баланс, ухваливши відповідне рішення, зарахувавши до земель запасу.

— Чи так відбувається на практиці?

— Додержання процедури в такій послідовності, як свідчить аналіз, ніде не відбувається. Тож нерозпайованими або ж землями резервного фонду, що перебувають у колективній власності, ради починають розпоряджатися, не маючи юридичного права. На Закарпатті, про яке маю достеменні відомості, такі порушення масові й відбуваються на кожному кроці.

— Можете навести приклад конкретного господарства?

— Вивчав це питання щодо колгоспу імені Шевченка, який діяв у селах Заріччя та Сільце колишнього Іршавського району. Так-от, близько 10—13% членів цього колективного господарства (досі не ліквідованого) не отримали паїв. Але впевнено кажу, що не краще становище і в багатьох інших населених пунктах Закарпаття, де люди не отримали земельних ділянок на місцевості. Звичайно, таке становище треба виправляти.

— У багатьох ситуаціях правонаступниками колгоспів стали товариства з обмеженою відповідальністю. Вони мають право розпоряджатися колгоспними землями?

— Ці товариства стали правонаступниками колгоспів. Але на право цих товариств розпоряджатися колгоспними землями, вносити їх у свій статутний фонд, володіти ними було накладено мораторій, який був чинним до літа 2021 року. Юридично вони не мали права на ці землі, фактичними власниками яких продовжували бути і є колгоспи. Наголошую, що колективні господарства — у стадії ліквідації, але не ліквідовані. Допускається можливість їхньої реанімації: вони можуть відновити свою господарську діяльність і почати працювати.

В оренду — тільки з 2025 року

— Надавати в оренду землі колгоспів — і нерозпайовані, і з резервного фонду — місцеві ради мають право?

— Склалася практика, за якою вони почали надавати земельні ділянки в оренду. Але із правової точки зору, таке право може мати лише колгосп. Тож органи місцевого самоврядування перевищують свої повноваження: аж до 2025 року колгоспними землями вони не мають права розпоряджатися. І навіть після цієї дати, коли ліквідаційна комісія передасть землі запасу раді, то й тоді вона не матиме повноважень надавати їх у приватну власність — лише в оренду.

Ця норма буде чинною ще впродовж семи років, аж до 2032-го. Такий термін визначив законодавець для того, щоб дати час на вирішення земельних спорів, які можуть виникати, в судовому порядку. Майнові паї все ще залишатимуться колективною власністю: сільські, селищні чи міські ради не мають права посягати на землю під майновими паями аж до рішення ліквідаційних комісій колгоспів.

Не оформив, але прав не втратив

— Є ті, хто мав право на земельну частку — пай, але не зміг його отоварити.

— Таких людей дуже багато. Їхня частка була виражена в кадастрових гектарах, проте щоб перетворити їх у фізичну натуру на місцевості, треба було отримати акт на право власності (вимога попередніх років) або витяг із Державного реєстру прав на нерухоме майно (нинішня вимога). Причини, чому цього дотепер не зробили, можуть бути різними. Хтось виїжджав в інші місця, а нині повернувся, хтось у той час не оформив спадок, а тепер спромігся це зробити. Коли люди зрозуміли, що земля — товар, який можна чи продати, чи ґаздувати на ній і отримувати прибуток, то згадали про свої права і почали добиватися їх реалізації.

— Якщо колишній член колгоспу з певних причин не звернувся по свій земельний пай і його не внесли у перелік осіб, які мають право отримати землю, то він ще має шанси?

— У нього є повне право звернутися по земельну ділянку, яку мають виділити. Для цього потрібно звернутися в земельну комісію, створену для здійснення розпаювання. Відомо, що є дуже велика кількість тих, хто так і не отримав паїв. Ці люди піднімуть свої сертифікати і вимагатимуть виділення їм землі в натурі. До цього слід бути готовими, і тому так важливо додержуватися в цій царині чинного законодавства. Безладдя у цих питаннях, яке нині спостерігається, в майбутньому може обернутися судовими позовами проти органів місцевого самоврядування, які не діяли відповідно до чинного законодавства. І справи вирішуватимуть не на їхню користь, адже вони не дотрималися духу і букви закону.

— Хто і коли, на вашу думку, вноситиме корективи у викривлені на місцях земельні відносини?

— У керівництві громад замість того, щоб належно оформити земельні ділянки, дуже часто тягнуть із цим і невідомо на що сподіваються. Можливо, на те, що члени колективних господарств, у власності яких ці землі все ще перебувають, повмирають, бо це переважно люди старшого віку, або повиїжджають. Але на це не варто сподіватися. Як і на те, що ці землі автоматично перейдуть у землі запасу місцевих рад. Там чекають на 2025 рік, думаючи, що зможуть розпоряджатися цими землями. Цього не станеться, бо, як я вже казав, ці землі юридично будуть закріплені за сільськими, селищними чи міськими радами аж через сім років — 2032-го.

Стільки має минути до дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, сформовану з не витребуваної земельної частки (паю), заборонено передачу її у приватну власність. Звичайно, крім передачі її власникові не витребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцям.

— Які можливості у рад щодо використання цих земель після 2025 року?

— Ради, як уже йшлося, можуть взяти їх на баланс і здавати в оренду. Не більше.

Запобігти соціальній напруженості

— Яким, на вашу думку, має бути алгоритм дій, щоб у законний спосіб завершити земельну реформу?

— Насамперед слід відповідно до законів завершити процес ліквідації колгоспів. Вони можуть існувати там, де люди й надалі хочуть їх зберегти та колективно господарювати. Потрібно здійснити наділення паями всіх колишніх колгоспників. Усе це дасть змогу запобігти соціальній напруженості, яка може виникати через незавершене з юридичної точки зору розпаювання і виділення землі тим, хто має її одержати згідно із законом. Ці питання такі важливі, що можна вважати їх політичними, доленосними для держави.

— А як щодо тієї землі, котрою володіли радгоспи?

— Її долю визначають рішення Кабінету Міністрів, оскільки ця земля перебувала в державній власності. Виділення її у правовому полі мало відбуватися за поданням адміністрації радгоспів та органів місцевого самоврядування, яке погоджувалося з галузевим міністерством.

Насамкінець. Землі сільськогосподарського призначення нашої країни — один з найважливіших її ресурсів, джерел наповнення бюджету. Тому справедливий їх розподіл разом з раціональним використанням — запорука успішного економічного розвитку. Упорядкування земельних відносин у жодному разі не слід випускати з-під ока держави. Допущені помилки і недоопрацювання, а часто й свідомі ігнорування норм законів неприпустимі. Це дасть змогу досягати поставлених цілей, забезпечуючи плановий розвиток сільського господарства, гарантуючи продовольчу безпеку держави.