У видавництві «Укрмедкнига» Тернопільського національного медичного університету імені Івана Горбачевського побачила світ книжка заслуженого журналіста України, власного кореспондента газети «Урядовий кур’єр» Миколи Шота «Життємір». Знаю автора особисто й не з обов’язку прочитав його нову книжку.
Видання загальним обсягом 716 сторінок збільшеного формату має чотири розділи: «Героям слава», «Зустрічі» «Людина та її справа» й «Суспільство».
Книжка добре ілюстрована. Кожна світлина вдало доповнює та допомагає глибше зрозуміти текст. Обкладинку і назви розділів ілюструють картини заслуженого художника України Миколи Шевчука з міста Теребовля на Тернопіллі.
В анотації скромно зазначено, що читач у ній знайде матеріали про Героїв Революції Гідності та російсько-української війни, повідомлення соціально-економічного, культурного та краєзнавчого характеру, інтерв’ю з відомими людьми та інше. Насправді ж у «Життємірі», мов у калейдоскопі, пересипається особистісна позиція автора з думками фахівців, опонентів у взаємозв’язку з подіями, явищами, пересічних людей і державних діячів. Вона сповнена великої любові до України, краян.
Утім, звернувши увагу читача на один матеріал чи одного героя, можна образити сотню інших. Рекомендую придбати нову книжку. Переконаний: у ній знайдете не лише чимало цікавого, а й зустрінетеся на її сторінках з багатьма відомими та знайомими людьми.
Для Миколи Шота мірилом життя стала журналістика. Здається, й читати він навчився не з букваря, а з газет. Його батьки — сільські трударі, як зауважує автор, нехай і не дуже й мали часу на читання преси, але завжди передплачували кілька газет, передусім районну та обласну. У шостому-сьомому класі забаг сам написати якусь замітку та надіслати до редакції. Так і зробив. 45 років тому вперше на шпальті районної «Зорі» побачив власний допис, де розповів про творчість аматорів сцени рідного села Вільшаниця в Яворівському районі на Львівщині. Отак і запалив зорю свого покликання, професії, що стала сенсом життя.
Пан Микола з відзнакою закінчив факультет журналістики Львівського університету імені Івана Франка, працював у тернопільських газетах «Ровесник», «Західна Україна», «Свобода», редактором, відтак головним редактором студії телебачення Тернопільської державної телерадіокомпанії. Уже 17 років він власний кореспондент газети «Урядовий кур’єр» на Тернопільщині. Тож третя за рахунком книжка Миколи Шота «Життємір» з’явилася друком на основі переважно матеріалів, що останніми роками опубліковано в «Урядовому кур’єрі». Запрагнув запропонувати читачеві й кілька кореспонденцій, інтерв’ю, що вийшли майже 30 років тому в тернопільській пресі, бо вважає, що вони «не втратили актуальності й нині, дають змогу почути, так би мовити, живе слово славетних людей».
Багато матеріалів вкотре ставлять споконвічні питання: «Для кого чи заради чого живемо?» Журналіст відповідає: хтось живе заради дітей, а хтось — аби насолоджуватися свободою, коханням, досягненням заповітної мрії, мети. Кожен обирає власний життєвий шлях. Хтось крокує під руку зі щастям та удачею й не усвідомлює цього, хтось — із коханою людиною, хтось полум’яніє від щастя.
Ми всі щодня кудись квапимося, й все одно не завжди встигаємо у визначене місце вчасно. Так, мабуть, роздумують багато людей. Автор хоче встигнути довести інформацію до свідомості тих, до долі яких не байдужий.
Разом із сірими буднями та яскравими святами спливає наше життя. Ми тратимо його, на перший погляд, на непотрібні й водночас дуже потрібні речі. Життя таке коротке, тож слід навчитися радіти всьому. Варто вірити в диво та мріяти, а коли в людини є мрія, це робить її життя цікавішим, осмисленішим і кращим. «Життємір» — не лише свідок цього, а й інструмент забезпечення різнобарвності нашого життя. Автор розплющує очі на елементарні гуманістичні речі.
Ми теж обов’язково дочекаємося, що згинуть наші вороженьки, як роса на сонці. Молоде покоління прозріває. І незалежно від національної належності юнаки та дівчата будуть українцями-патріотами, як Донцов, Туган-Барановський і багато інших нинішніх росіян, які проголосували за державну незалежність України, обстоюють свободу на східному кордоні та берегтимуть її як зіницю ока. Воскресне наша держава, можливо, не з попелу, а зі змореної голодом, засміченої брехливою історією пам’яті, спотвореної та покаліченої чужими ідеологіями свідомості, бо нам, як писав великий Шевченко, Бог помагає. Цій споконвічній темі та розвитку духовності присвячено численні матеріали Миколи Шота, деякі з них укладено у книжці «Життємір», яка покликана сприяти моральному, політичному та підприємницько-економічному прозріванню кожного з нас і наших талановитих людей загалом.