Ця новітня техніка вже дуже добре зарекомендувала себе на полі бою. Понад те, за точністю та маневреністю чогось схожого серед мінометів нині годі шукати. Про переваги й технічні характеристики, а також бойові виїзди і завдання Rak розповіли командири екіпажів цих мінометів.

Зустрічаємося із хлопцями на замаскованих позиціях під час бойового чергування. Міномети загнані в капоніри, накриті сіткою і зливаються з гущавиною лісу, але готові у будь-який момент виїхати на виконання бойового завдання.

Rak працює на базі бронетранспортера Rosomak і вміє накривати точним вогнем скупчення ворожої піхоти. Зазвичай наші бійці працюють на ньому на відстані 5—6 км від передової. Отримавши бойове завдання, вони вирушають до вказаної позиції, розгортаються за лічені секунди і, відпрацювавши, повертаються у відносно безпечне місце дислокації.

Ще один козир під час атак

Командир екіпажу з позивним «Мітяй» каже, що найефективніший Rak під час наших атак. Або так, як хлопці працюють зараз: отримали ціль завчасно, під’їхали ближче, відпрацювали і відійшли назад.

Якщо ж стояти в обороні близько до лінії бойового зіткнення, не рухаючись, то є загроза виявлення. Тому машини розміщують трохи далі, виїжджаючи почергово на виконання завдань.

Rosomak дає змогу швидко пересуватися, а сам Rak особливого розгортання не потребує. Бійці кажуть, що найбільше часу йде на наведення — машині треба певний час, щоб знайти себе у просторі. Бувало, довше готувалася сама система, ніж тривала бойова робота.

«А загалом все подобається, класна техніка, а головне — мобільна. Правду кажучи, спершу думав, що вона прослужить менше. Але вже чимало часу воює», — зізнається «Мітяй».

До цієї техніки, як до всієї з-за кордону, в росіян особливий інтерес: вони на неї активно полюють. Командир екіпажу пояснює, що це не статичний міномет, який стоїть у конкретному місці: на «нулі» його не ставлять, та і загалом використовують дуже грамотно.

«Це жирна ціль, адже машина двоповерхова», — каже «Мітяй», кидаючи погляд на Rosomak, захований поряд з нами в капонірі.

Усі бійці екіпажу, а їх на Rak четверо, постійно підкреслюють, що міномети дуже важливі в теперішніх бойових реаліях.

«Робимо свою роботу так, щоб чужі коптери не могли спалити наші позиції. Коли техніка стоїть стаціонарно, то загроза виявлення значно вища. А тому діємо зазвичай так: приїхав, відпрацював і повернувся», — підтверджує Олег, який в екіпажі відповідає за подачу мін. А ще уточнює, що загалом виконання стандартного бойового завдання може тривати 5—10 хвилин.

«Але він красунчик!»

Rak — це 120-міліметровий міномет, який почали розробляти в Польщі в середині нульових. Минуло більш як десять років, доки ця зброя на базі БТР Rosomak потрапила на службу у Військо Польське. У цьому його унікальність: польська оборонна промисловість фактично з нуля розробила і запустила в серію практичне сучасне озброєння, конкурентне на світовому ринку.

Про те, що Варшава передасть Києву ці міномети, стало відомо навесні 2023 року. Командир екіпажу з позивним «Боб» згадує: «Спершу ми навчалися в Польщі на простих мінометах, а потім під час навчань стало відомо, що нам дають Rak. То ми відразу переключилися на них».

Щодо обслуговування цієї техніки, кажуть наші бійці, то тут теж додаткових питань немає. Мінометники працюють в середньому за 5 км від лінії фронту. На таку відстань Rak б’є дуже влучно. У тактико-технічних характеристиках вказано, що його максимальна дальність — 12 км. Проте «Боб» розповідає, що під час навчань, коли йшлося про такі далекобійні снаряди, їх навіть самі поляки не бачили. А «Мітяй» додає, що він може прицільно «в яблучко» цілити на 6500 м.

«На цю відстань міномет б’є прекрасно. І він може кучно продовжувати, насипати і насипати. Може, ще й коптери допомагатимуть наводитися трохи ліворуч-праворуч. І тоді можна бити ще влучніше», — пояснює він.

Ще одна важлива деталь. Якщо йдеться про погодні умови, то машина добре себе показує в різних ситуаціях. Хіба болото не дуже любить. Командир додає, що машина важка — 24 тонни, а тому в полі в дощ може стати в колію і не вийти. Однак минулу зиму відпрацювала нормально.

«Зате на рівній дорозі вона йде зі швидкістю 100 км/год, ми так їздили польовими. Асфальтом 110 км/год може їхати», — не без захвату розповідає «Мітяй».

Одну з таких поїздок одразу пригадує «Боб», командир такого самого Rak.

«Нам передали, що за нами вже летять ворожі безпілотники «ланцет» і «суперкам», отож треба було терміново повертатися. Він тоді як дав газу, то я вже дужче боявся не того «суперкама», а швидкості, на якій ми гнали. Нам всередині треба було за щось триматися з усіх сил. Але він красунчик!» — емоційно каже мінометник.

Нині хлопці працюють у ручному режимі подачі мін, хоча базово в Rak вона відбувається автоматично. На час роботи це не впливає, так навіть швидше виходить, кажуть бійці і сміються: тільки заряджаючий більше пітніє, бо місця там небагато і йому не зовсім зручно.

Беззаперечна технологічна перевага міномета — цифрова система керування вогнем «Топаз». «Машина сама знає, де вона перебуває. Я можу переїхати 500 метрів убік, вона скоригує дані і працюватиме далі», — деталізує «Мітяй».

Командир екіпажу зазначає, що ставити техніку стаціонарно, щоб вона охороняла «нуль», не варто, адже за наявності дронів вороги її швидко знайдуть. Загалом Rak може нести 20 мін в касеті і ще 26 — на борту. Бійці пояснюють, як працюють: одна машина вантажиться, поки інша працює на позиції. Коли закінчується боєкомплект, її одразу змінює наступна, і так по колу.

«Техніка гарна, яку з радянсько-російською не порівняти. Тут круїз-контроль, музика в салоні, яку навіть всередині башти чути. Коли відпрацювали і повертаємося, женемо під сотню, вмикаємо через AUX», — усміхаються мінометники.

Гроза піхоти, яка добре навалює ворогам

На запитання, чи бояться росіяни такої зброї, екіпаж розповідає: раніше під час бойової роботи окупанти не розуміли, в чому річ, особливо коли кілька мін дуже точно летіли на їхні голови щохвилини. Судячи з переговорних лайок ворогів, ті банально не могли збагнути, як міни одна за одною падають на них.

За словами обох командирів екіпажів, Rak — дуже точна зброя, і якщо порівняти з іншими мінометами, то це найкраще, що є в Силах оборони.

«Зазвичай ми працюємо по піхоті. Міномет може добре навалювати їм, адже ще має шквальний режим — коли випускає три міни підряд різною траєкторією. Ми теж так стріляли, тільки двома, бо для третьої треба чистий горизонт: вона мала б вилітати під таким кутом, що це надто близько до лінії зіткнення», — каже «Мітяй».

А «Боб» розповідає, що одного разу за день разів шість виїжджали трьома екіпажами.

«Тоді росіяни вирішили розвинути активні наступальні дії, тож мінометникам довелося чимало попрацювати по скупченню живої сили в посадках. За добу випустили майже сотню мін. Від атак вороги відмовилися», — згадує він.

Мінометники із вдячністю оцінюють навчання в Польщі, однак багато того, чого вчили, в реальному бою не використовують. Зізнаються, що доводиться на ходу набиратися досвіду.

«Нас у Польщі добре навчили, на це нарікань немає, але там трохи не так бачать війну. Адже вони вважають, що можна приїхати і розгорнутися саме так, як книжка вчить. Наприклад, під час навчань тамтешні інструктори казали: ви маєте чекати ціль, аж поки вам прийдуть координати на машину. Але в реальній війні в нас немає часу стояти посеред поля і чекати», — додає командир екіпажу.

Як зізнається «Мітяй», він тепер може сам поїхати в Польщу і розказати кілька секретів про Rak. А загалом хлопці дуже вдячні своїм інструкторам — полякам і французам, які душу вклали в навчання наших бійців. «Як проводжали нас, то навіть плакали», — розповів він.

Під час спілкування говорили ще й про те, що окремі співвітчизники бояться долучатися до Сил оборони, обґрунтовуючи це різними причинами.

«Так, є питання. Але що робити? Можливо, ти в чомусь маєш рацію: десь бракує розумного командира чи ще щось. Ну, приходь сам, роби хоч щось, допомагай. Я завжди таких розумних перепитую: гаразд, ти маєш рацію, але що далі, які твої подальші дії? Просто сидіти й чекати, поки ворог нас знищує? Відповіді немає», — пояснює свою позицію «Мітяй».

Командир екіпажу щиро зізнається, що свого часу не планував воювати саме в механізованому підрозділі. Каже, завжди не любив тісні коробочки, хоч і служив ще з часів АТО.

«Кажу їм: у броню не дуже хочу. На міномет? Гаразд, вчитимуся. Ось і потрапив у міномет-коробочку. Але тепер зовсім не шкодую, що я тут», — згадує він своє переведення.

Тим часом механік-водій Rak з позивним «Лісник» додає, що, на його переконання, в Силах оборони будь-який досвід буде корисним: від айтівця до кухаря, техніка чи тракториста.

«Тож я тільки одного не знаю: чим двірник в армії може нам допомогти? Хоча ні! Він сліди замітатиме, щоб ворог нас не засік!» — жартує він.

Нашу розмову перебивають три гучні вибухи неподалік. Хлопці кажуть, що за кілька кілометрів росіяни КАБами «розмотують» населений пункт. За їхніми словами, в цьому районі в окупантів звична жорстока тактика — просто зрівнювати із землею наші села і міста.

«О, добивають касетами. Мабуть, «ураган», — важко зітхає один з бійців.

Доки окупанти квадратами випалюють нашу землю, екіпажі самохідних мінометів Rak повертаються до бойового чергування. Адже в будь-який момент їх можуть викликати на завдання: виїхати, точним вогнем знищити знавіснілого ворога і знову повернутися до свого капоніра. І підготуватися до наступного виходу на бойову позицію.

Тарас ІЛЬКІВ, АрміяInform, онлайн-видання Міноборони

Текстівка:

У хвилини відпочинку мінометники з великою вдячністю згадують своє навчання в Польщі. Фото автора