У депутатки Корсунь-Шевченківської міської ради, керівниці комунальної телерадіоорганізації «На хвилі Корсуня» Галини Добровольської просто на сесії міськради наприкінці серпня викрали диктофон. Сама собою ця подія не така резонансна, аби виносити її на обговорення широкого загалу, якби не записи зі свідченнями про серйозні недоліки у стилі керівництва окремих посадовців, що містилися в диктофоні, а також загострення стосунків між очільниками громади, окремими депутатами та колективом ТРО. У заяві до На-ціональної поліції Галина Добровольська наполягає на свідомому перешкоджанні її журналістській діяльності.

У ситуацію вирішила втрутитися обласна організація НСЖУ. Стало відомо, що стосунки з місцевими представниками влади в журналістів і справді зайшли, як мовиться, у глухий кут. Представники міської ради, як заявляють журналісти, нерідко втручаються в діяльність ТРО. У Галини Добровольської, наприклад, вимагали пояснення, чому це вона вичерпно не висвітлила всі заходи святкування Дня Незалежності, які одночасно відбувалися в шести селах громади, вказували на певні «неточності» в інформаційних матеріалах. З’явилися відчутні проблеми з фінансуванням комунального підприємства. 

Щоб розібратися в ситуації, голова обласної організації НСЖУ Тетяна Калиновська зібрала круглий стіл за участю керівництва міста, депутатів та активістів спілки.

Паралелі, від яких стає моторошно

Як наголосила голова обласної організації Національної спілки журналістів, у Корсунь-Шевченківській громаді традиційно дуже потужні медійні організації, відомі не лише в області, а й в Україні. Вони отримують чимало професійних нагород. Днями Галині Добровольській вручили відзнаку за перемогу в творчому конкурсі НСЖУ в номінації «Краще місцеве радіо». А проблеми у ТРО виникли, очевидно, тоді, коли Галина Добровольська стала депутатом.

— Ще раніше, коли нині покійний корсунський журналіст Василь Сергієнко приїжджав у Черкаси і розповідав спілчанам про гострі місцеві проблеми, якось не вірилося, що непорозуміння можуть закінчитися так трагічно. Однак потім сталося вбивство, від рук злочинців загинув Василь Сергієнко, а суд щодо обвинувачуваних триває вже сім років, — розповіла Тетяна Калиновська. — Тепер є дві заяви в поліцію від журналістки, нічні погрози їй та викрадений диктофон. Варто з’ясувати причини того, що відбувається. 

Як з’ясувалося під час розмови за круглим столом, погрози телефоном у Корсуні-Шевченківському стали мало не звичними. Їх отримує чимало депутатів та посадовців міськради, але місцеві поліцейські ніяк не можуть з’ясувати, хто саме організовує ці «жарти». 

— Телефонували й мені особисто і в жорсткій формі ставили вимоги, — поділився пережитим виконувач обов’язків міського голови Віталій Мацюк і висловив припущення, що це, очевидно, дії політичних опонентів. — Можливо, й Галині Добровольській погрожували не як журналістці, а як депутатові?

Градус громадської напруги тут настільки високий, що після погроз у соц-мережах одному з місцевих комунальників навіть спалили автомобіль.

Так де ж гвіздок забито?

Під час розмови за круглим столом предметом обговорення стало доручення за підписом заступниці міського голови, в якому Галині Добровольській пропонували написати пояснювальну записку про те, чому вона висвітлила не всі заходи до Дня Незалежності. Журналісти розцінюють такі дії як тиск на ЗМІ. Зауважували, що, відповідно до закону про місцеве самоврядування, керівник комунального підприємства підзвітний виконкому міськради. Але, як парирували учасники розмови, лише в господарських та організаційних питаннях, а не в журналістській діяльності. Один з депутатів міськ-ради запропонував оцінювати діяльність керівника радіо за критеріями фінансової успішності.

Претензія ще одного з посадовців полягала в тому, що Галина Добровольська взяла на себе сміливість публічно висловити підозру стосовно осіб, причетних до викрадення диктофона. На що журналістка відповіла, що зробила це не в ефірі комунального радіо, а на своїй
сторінці в соцмережі. Це викликало сумнів у присутніх: чи можна, мовляв, розділити роботу журналіста в ефірі комунальної радіо-станції та її дописи в соцмережах?

Як пояснила голова обласної організації НСЖУ Тетяна Калиновська, в законодавстві існує чимало білих плям, серед яких і правовий статус дописів у соцмережах. Тож прирівнювати такі дописи до офіційних ЗМІ немає підстав.

У ході дискусії депутати запросили Галину Добровольську в передбаченому законом та статутом телерадіоорганізації порядку відзвітувати про стан справ на підприємстві. Головною тезою його очільниці було слабке фінансування підприємства. Адже від самого початку створення ТРО 2011 року громада оплачувала лише потреби в організації мовлення та придбанні апаратури. До цього року певні кошти надавали й на висвітлення діяльності місцевої влади. Нині й ці надходження майже припинилися. Ні на зарплату, ні на утримання приміщення (крім оплати зв’язку) кошти громади не надходили. Зменшилися надходження й через пандемію. Щоправда, певною мірою допомагає програма підтримки інформ-простору — там для радіо заклали 60 тисяч гривень на оплату зв’язку, послуг концерну телерадіомовлення (за послуги радіовежі) та щомісячного моніторингу.

Голова бюджетної комісії Людмила Семененко стверджує, що серед депутатів і владців у Корсуні-Шевченківському ніхто не сумнівається у професіоналізмі Галини Добровольської та фаховості працівників редакції радіо «На хвилі Корсуня». Упродовж попередніх років була плідна співпраця. Але відколи керівниця стала депутатом, щось змінилося. Нині на підприємстві справді є проблема з виплатою зарплати, і в раді хочуть із цим розібратися. Не для того, щоб когось звинуватити, а щоб допомогти. На думку голови комісії, актуальним залишається питання прозорості, адже депутати повинні бачити, скільки коштів витрачено і на що.

Примирення таки відбулося

Віталій Мацюк повідомив, що не готовий обговорювати, чи планує виносити на сесію питання про розірвання з Галиною Добровольською контракту.

Очевидно, доречно керівникам громади чіткіше сформулювати вимоги до керівника комунальної ТРО, що й зауважила Тетяна Калиновська.

Галина Добровольська висловила побажання, аби міська рада уклала угоди з підприємством про висвітлення своєї діяльності, тобто оплачувала надані інформаційні послуги. 

Віталій Мацюк сказав, що на знак примирення готовий потиснути руку Галині Добровольській. Але як журналістці. Однак він має зауваження до роботи керівника комунального підприємства. Наприкінці дискусії журналістка й керівник громади потиснули одне одному руки. А питання фінансування, як зауважили, слід винести на найближчу сесію. 

У журналістів свої інструменти

Здається, тут у цій історії можна поставити крапку. Та, схоже, компроміс, якого досягнуто, вельми хиткий. 

«Усе сконцентровано в одній людині — керівник комунального ЗМІ, журналіст, депутат», — так сформулював власне бачення проблеми один з місцевих депутатів. Однак, здається, проблема глибша: у традиціях, які складалися роками, коли місцева влада звикла бачити в журналістському колективі лише один зі своїх відділів. Тим часом це підрозділ особливий, який своєю незалежною позицією та об’єктивною оцінкою стану справ має допомагати громаді рухатися вперед. 

Зрозуміло, ніхто не може гарантувати, що всі матеріали в ефірі комунальної радіостанції сподобаються депутатському корпусу та керівникові громади. Депутати порадили Галині Яківні шукати компроміс. Вони мали на увазі її політичні переконання. Адже чи може журналіст висловлювати власні погляди крізь призму своїх політичних переконань і залишатися незаангажованим? На це питання ще потрібно знайти відповідь.

До речі, подібна дискусія розгорілася недавно й на державному рівні, коли до лав найбільшої журналістської організації прийняли депутатів. Як відомо, секретаріат Національної спілки журналістів України ухвалив рішення про неможливість подальшого прийняття політиків до спілки. Хоч, з іншого боку, як можна ігнорувати право журналіста мати власну думку про події у громаді чи на сесії міськ-ради? 

Ось і Галина Добровольська висловлює власне бачення тих чи тих подій у фейсбуці. «Якщо комусь це не подобається, подайте на мене до суду», — відповідає вона опонентам.

Виживати комунальним ЗМІ нині дуже нелегко. Заважають не тільки фінансові негаразди, а й оті горезвісні традиції, які особливо дошкульні в невеликих містах, — намагання втручатися в редакційний процес. Адже не беруться ті чи ті керівники управляти хірургом, вказувати йому, якими інструментами оперувати, які ліки застосовувати. А журналістами керувати, виходить, можна?

Коментар

Найкращий захист — дотримання професійних стандартів 

Ліна КУЩ,
перший секретар Національної спілки
журналістів України: 

— У демократичних країнах діяльність засобу масової інформації — від місцевого до міжнародного — вибудувано на засадах редакційної незалежності. Це означає невтручання власника в редакційну політику видання, часто це закріплює в угодах керівник медіа. Будь-які вказівки власника, як журналістам висвітлювати ту чи ту подію або які оцінки давати, варто розглядати як спробу цензури і тиску. В Україні цензуру заборонено ст. 15 Конституції. 

Відповідно до Закону України «Про інформацію», заборонено втручання у професійну діяльність журналістів, контроль за змістом поширюваної інформації, зокрема з метою поширення чи непоширення певної інформації, замовчування суспільно необхідної, накладення заборони на висвітлення окремих тем, показ окремих осіб або поширення інформації про них, заборони критикувати суб’єкти владних повноважень, крім випадків, встановлених законом, договором між засновником (власником) і трудовим колективом, редакційним статутом.

Депутати Корсунь-Шевченківської міської ради мають право заслухати на сесії звіт очільниці ТРО «На хвилі Корсуня» як керівниці комунального підприємства, проте не мають права втручатися у професійну діяльність журналістів. Будь-яке медіа працює для аудиторії. У цьому разі радіоорганізація працює в інтересах слухачів –– людей, які живуть у громаді, а не в інтересах посадовців чи депутатів. І критерій якості роботи журналістів — обсяг аудиторії та зворотний зв’язок з нею. 

В НСЖУ відреагували на ситуацію, коли в Галини Добровольської під час сесії зник диктофон, який вона використовувала для запису виступів. Ми підтримуємо оперативне реагування поліції на цей інцидент і розраховуємо на його ефективне розслідування. Проте стурбовані тим, що на адресу журналістки, за її словами, надходили погрози. Це неприпустимий тиск, і дуже добре, що ситуацію вирішила з’ясувати Черкаська обласна організація НСЖУ. 

Щодо поєднання журналістської та депутатської чи політичної діяльності хочу зазначити, що в червні 2020 року секретаріат Національної спілки журналістів України ухвалив рішення про порядок призупинення членства у спілці лідерів політичних партій. Такий порядок ми розробили для посилення незалежності організації, унеможливлення політичного тиску на спілку журналістів, її обласні чи регіональні організації та запобігання зловживання статусом журналіста. Заборонено приймати в лави Національної спілки журналістів України громадян, які обіймають керівні посади (голова, заступник голови, член політради чи аналогічного керівного органу) в політичних партіях, або народних депутатів –– членів політичних партій. Членство політиків, які вступили до НСЖУ раніше (наприклад, до обрання народним депутатом), автоматично призупиняється з моменту обрання на керівну посаду в політичній партії чи парламенті.

Це правило стосується політиків загальноукраїнського масштабу, які зазвичай отримують гроші за свою діяльність. Чи запроваджувати такі правила для місцевих депутатів, мають вирішувати обласні організації спілки. Хоч є приклад, коли, спираючись на цю процедуру, секретаріат НСЖУ не підтвердив членство місцевого політика, якого прийняла до лав одна з обласних організацій 2021 року. 

Прямої заборони для місцевих журналістів бути депутатами чи займатися громадським активізмом немає. Розумію, що в місцевих медіа, де бракує фахівців, часто неможливо усунути журналіста від висвітлення тих чи інших тем лише на тій підставі, що він депутат місцевої ради чи громадський активіст і має конфлікт інтересів. У такому разі рекомендую діяти відповідно до редакційної політики та Кодексу етики українського журналіста. 

Дотримання професійних стандартів –– це найкращий захист для журналіста від звинувачень в упередженості чи необ’єктивності.