Серед професій, які не потребують спеціальної підготовки (наприклад, двірник, сторож тощо), найбільш неоднозначне ставлення, мабуть, до кондукторів. Колись із міського громадського електротранспорту їх витіснили компостери. Але потім компостери демонтували, а кондукторів повернули. І сьогодні ми звикли до того, що в салоні трамвая або тролейбуса до кожного має підійти кондуктор.
Утім, якось у Вінниці, вперше скориставшись трамваєм третього маршруту, я був здивований, коли гучномовець повідомив, що оплата здійснюється у водія. Мусив піднятися та іти через два салони. Поки трамвай рухався по малолюдній зоні, водій проводила оплату на ходу. А коли ввійшли у зону великого пасажиропотоку, на зупинках до передніх дверей була черга: взяти гроші, дати здачу і квиток — потрібен час. Як це впливає на графік руху, я не знаю. Тривожило інше: водій продавала талони також під час руху (на зупинках люди заходили у всі четверо дверей), а відомо, що пасажирам забороняється відволікати водія, бо від нього залежить безпека руху.
Дехто, хто зайшов не через перші двері, і не думав платити. Може, тому, що ліньки і незручно. А може, тому, що «на дурничку» не вивітрилося ні з трамваїв, ні з «мерседесів». Передати? У маршрутці це звично, а тут — два салони і четверо дверей: чи дадуть здачу? А якщо пасажир із чемоданом, то чи пробиратиметься до водія? Навряд чи.
За дві зупинки до кінцевої зайшов юнак із навушниками у вухах. За великим рахунком, зайшло майбутнє держави, і на новій хвилі. Сівши, він відразу дістав 4 гривні за проїзд. Але на наступній зупинці до нього підійшов не кондуктор, а контролер. «Не будьте його адвокатом. Чому оте в його вуха впхнуто? Він повинен чути, що каже водій», — сказала контролер на моє припущення, що хлопець, може, і не знає, що трамвай без кондуктора. «Вже давно цей маршрут без кондуктора. У нас їх не вистачає», — зазначив інший контролер. Інші пасажири теж зауважили, що на цій ділянці ходять трамваї як з кондуктором, так і без. Чому схема не одна у місті? Хлопець заплатив, але не штраф.
Принагідно зауважимо, що громадський електротранспорт у Вінниці ходив справно навіть у період економічної кризи. Протягом останніх років у місті з’явилося кілька нових маршрутів. Сьогодні щодня на лінію виходять 74 трамваї та 131 тролейбус. На усіх маршрутах з великим пасажиропотоком працюють кондуктори. А на решті — як де. Я заглянув в інтернет, а він каже, що і минулого року кондукторів бракувало. Тож — не тенденція, а діагноз.
Праця кондуктора важка. Це ж весь час туди-сюди між людей із різним настроєм. Маєш забезпечити виробіток. «Коли беремо на роботу, то особливих критеріїв немає. Головне, щоб були повнолітні», — прочитав в інтернеті. Отже, це люди без підготовки. Але не раз дивувався їхньому природному хисту. Якось один із пасажирів «стелив» словами Михайла Булгакова, мовляв, робота кондуктора трамвая найгірша. Це ж свинство: бідний дошкуляє бідністю бідному! Але пані кондуктор промовчала.
За свою працю, некваліфіковану, але потрібну громаді, кондуктор отримує малу зарплату. Почасти тому, що тариф занижений. Сьогодні у Вінниці проїзд у громадському електротранспорті коштує 4 гривні (це менше, ніж у багатьох обласних центрах). Як повідомляли на офіційному сайті міської ради, за останні два роки по міському електротранспорту витрати на електроенергію зросли на 160%, на оплату праці — на 56%, амортизаційні відрахування — на 151%, інші витрати — на 32%. Крім того, муніципальним транспортом перевозять понад 40 категорій пільговиків. Який вихід? «Зважаючи на те, що муніципальним транспортом користується більшість населення міста, для зменшення фінансового навантаження на пасажирів КП «Вінницька транспортна компанія» привела розрахунки тарифів до мінімальної потреби», — зазначалося на сайті. Себто вартість проїзду в електротранспорті з 20 серпня цього року зросла лише на 33% замість 89% (при нормативно-розрахунковому тарифі).
Виходить, що бідні дбають про бідних. Атож: чи багато хто сьогодні скаже, що має гроші на економічно обґрунтований тариф? Певним чином це питання спекулятивне, але правда поряд. Частина багатих уже зорієнтувалася у викликах сьогодення. Але інша частина стоїть на тому, щоб і надалі забезпечувати конкурентність своєї продукції за рахунок низької зарплати працівникам. Цікаво, що у США проїзд в метро від першої до останньої станції коштує 4 долари. Для нас сума за місяць — вбивча. А для них прийнятна, бо отримують гідну зарплату. І при цьому економіка США міцна!
Кондуктори сприймають свою роботу як тимчасову. Знайдуть із вищою зарплатою — перейдуть туди. Колега запевнив, що вони їдуть у Польщу. Разом із тим, лише цього року у Вінниці відкрилося два нових заводи.
Праця кондуктора не потребує спеціальних знань і є низькооплачуваною. З одного боку, це має негативний моральний вплив, а з другого, є викликом для роботодавців і держави. Тож Вінниця першою у нашій країні вирішила відмовитися від кондукторів та наступного року впровадити електронний квиток на проїзд в трамваях і тролейбусах.