Якщо в Косівщині в когось із місцевих запитати, де мешкає родина Наталки та її чоловіка голландця Анне Фредеріка, чи не кожен неодмінно уточнить: це ті, хто облаштував теплиці для вирощування різноманітної зелені? І не дочекавшись відповіді, покажуть на обійстя, де мешкає працьовите подружжя.

Сказати, що там живуть господарі, — нічого не сказати. Адже майже за півтора десятиріччя Наталка та її чоловік Анне Фредерік ван Саєн створили мінікомбінат, де цілий рік вирощують найрізноманітніші види зелені, насамперед салатів. Їх справедливо вважають піонерами цієї справи — відкрита 2007 року в Косівщині салатна лінія на основі прогресивної технології стала першою в Україні й надихнула багатьох колег-аграріїв на тепличну роботу.

Закордонне відрядження, що стало долею

А почалося все більш як два десятиріччя тому, коли 2000-го тоді 19-літній молодий голландський спеціаліст Анне Фредерік ван Саєн уперше приїхав у Суми на запрошення дирекції підприємства «Сумихімпром» допомагати налагоджувати виробництво овочевої продукції в тепличному господарстві. Молодий спеціаліст-агроном мав незаперечний авторитет як фахівець тепличного господарства — у себе на батьківщині, в Голландії, працював в одному з великих комбінатів, майданчики якого розташовувалися в усіх куточках країни, а також поза її межами, зокрема в Іспанії та Великій Британії. Тож доводилося постійно їздити у закордонні відрядження і консультувати колег насамперед про вирощування овочів у закритому ґрунті.

Звісно, тоді ні гість-юнак, ні Наталка і гадки не мали, що через п’ять-шість років їхні життєві шляхи-дороги перетнуться в Києві, Умані, де також є тепличне господарство, а 2007-го дві долі об’єднаються.

Одружившись, оселилися на батьківщині Наталки, у селі Косівщина поряд з містом Суми. Там для сімейного життя було якщо не все, то майже все: батьківське обійстя, житло, город, а головне — нестримне бажання зайнятися справжньою справою, яка давала б не тільки задоволення, а й прибуток.

Коли ж хтось запитує, як вдавалося розуміти одне одного під час перших зустрічей, обоє відповідають однаково: кохання не потребує особливих слів. А потім уточнюють: Наталка — за освітою вчителька англійської та німецької мов, а її суджений — хоч і не поліглот, а розмовляє рідною нідерландською, що належить до германської мовної групи. То які проблеми можуть бути у закоханих з таким рівнем філологічних знань?

Спочатку в теплицях працювали до півночі

За тепличну справу молодята взялися відразу ж після одруження. Спершу господарювали на маленькому присадибному городі на обійсті Наталії, а з часом взялися будувати теплиці. Попри освіту і чималий менеджерський досвід нареченого, вирішили побувати на його батьківщині й у Фінляндії, де напрацьовано масштабний досвід ведення тепличного господарства. Як розповідає нині Наталка, побачене за кордоном її не просто вразило, а щось більше: все напрацьовано до найменших дрібниць, розкладено на поличках, передбачено найтонші нюанси.

За словами Анне Фредеріка, вибір зробили на користь салатної зелені, яка менш вибаглива до температурних умов, ніж наприклад огірки — для них потрібні стабільні щонайменше 20 градусів.

Невдовзі запустили першу салатну лінію: свіжу продукцію реалізували через торговельні мережі, самі знаходили покупців. З часом збудували дві теплиці площею відповідно 500 та 1500 квадратних метрів. На жаль, кілька років тому через сильний градобій більша за площею постраждала настільки, що її довелося переводити до розряду відкритого ґрунту, обходячись поки що меншою. Натомість доточили суміжну земельну ділянку, завдяки чому тепер зелень вирощують за технологією відкритого ґрунту на 3 тисячах квадратних метрів.

Одне слово, працювати доводилося і доводиться не тільки до сьомого поту, а й важче: у перші роки у теплицях майже ночували, точніше, раніше півночі не заходили до житлового будинку. Мають надійних помічників — Наталчиних маму і брата, тобто господарюють учотирьох, не кажучи про 13-річну доньку Єву та 9-річного синочка Ріната, які намагаються допомогти батькам.

Збуту допомогла… пандемія

Раніше продукцію подружжя реалізувало в Києві, Дніпрі, Харкові, Кременчуці, Донецьку, інших містах. Однак з початком воєнних дій на сході Донбас як ринок відпав, тому довелося переорієнтовувати географію і сам бізнес.

Чотири роки тому зареєстрували власну торгову марку Zakroma, відкрили інтернет-магазин, у якому, крім власноруч вирощеної зелені, з часом почали реалізувати закуплені овочі, спеції, соуси, соління, сухофрукти, горіхи тощо. Згодом стали торгувати через два звичайні магазини в обласному центрі. Покупці не просто задоволені — щиро вдячні за широкий асортимент високоякісної продукції.

Пандемія торгівлю не просто активізувала, а надала їй значної динаміки. За словами господарів, обсяги продажу зросли щонайменше у 8—10 разів. Постійними покупцями стали близько 80% тих, хто раніше користувався онлайн-каналом.

Оскільки виробництво циклічне, то посіви проводять майже щотижня. А весна — особливо напружена пора, тож набір вирощуваного максимально широкий. Наприклад, різноманітні салати — фризе, лоло росо, лоло біонда, фриліс, а ще базилік, рукола, кінза, щавель, шпинат, чебрець тощо. Однак набір постійно оновлюється залежно від попиту.

Як наголошує подружжя, працювати доводиться дуже тяжко щодня, без вихідних і майже без відпочинку.

Якщо раніше у Косівщину приїжджали батьки Анне Фредеріка і родичі, що ставало родинним святом, то через нинішні карантинні обмеження такі поїздки стали проблематичними. Анне Фредерік наймолодший із трьох синів. Старший одружений з полячкою, середній — німкенею, а в Анне Фредеріка дружина красуня і розумниця українка Наталка сумчанка.

Батьки втішені не тільки цим, а й онуками — Євою та Рінатом. Чекають, коли пандемія відступить і вони знову зможуть побувати в мальовничій Косівщині, яка стала рідною не тільки для їхнього сина і його сім’ї, а й для них самих.