ПРЕМ’ЄРА. Заньківчанський актор і режисер Орест Огородник виніс на суд глядачів одну з найгостріших нині для нашого суспільства проблему нівелювання вічних цінностей. Скажімо, для українського селянина не було більшого мірила достатку, аніж земля. Не в планетарному її вимірі, а в духовно-матеріальному. Й ота любов, а радше кровний зв’язок, закладений на генетичному рівні, передавався з покоління в покоління. Та з якихось причин нині він десь переривається, порушуючи гармонію.
Чому так стається: сотки, гектари перестають бути земелькою, здатною нагодувати, принести в дім достаток, а капіталом, лише її еквівалентним виразом у «зелених», прагне дослідити автор п’єси. Тема, як і проблема, звісно, не нова. Можливо, ще не набула такої хронічної гостроти, але її симптоми вже дають про себе знати. Тож трагікомедія «Останній гречкосій» — застереження прагматичному суспільству.
За сюжетом авторові, як мовиться, далеко ходити не треба: цими болями живе сучасне українське село, якого довели до такого стану реформатори. Покинуті напризволяще родючі землі, а збіднілі селянські родини рятуються заробітчанством. І лише поодинокі газди, як «господар на все село» Михайло (народний артист України Януш Юхницький), ладні тягти отого плуга, хоч і літа не ті, але жодної сотки, на яких їхній рід вже 300 літ господарює, нікому не віддасть. Робити ніхто не хоче, всі легкого життя прагнуть.
.jpg)
Яка ж дорога ця земелька, але для всіх по-різному. Фото з сайту zankovetska.com.ua
На цьому й побудована фабула трагікомедії: «останньому з гречкосіїв» доводиться протистояти, здавалося б, цілому світу, що навколо нього: дітям, які захотіли продати батьківську землю, дружині Оксані (народна артистка України Дарія Залізна), яка «долю закопала у цю землю», місцевим п’яничкам, ладним видурити в ∂азди копійки та потім «культурно» пропити, нахабному олігарху-депутату, для якого всі решта — «Ніхто!» І всі, наче оте гайвороння, злітаються до господаревої хати на поживу. Йому болить це.
— Бо як перестанемо сіяти, — волає його душа, — нас рознесе по світах! Бо всі газди в селі свою землю попродали. Родючі ниви прийшлим віддали, а гроші пропили–прогуляли.
Слухаю останнього гречкосія і згадую отих немудрих краян, які так і вчинили: на широку ногу кілька років пожили і залишились біля розбитого корита. Тож після тимчасового «панства» — знову на заробітки. І скільки-то на чужині гарувати треба, аби собі хоч якусь сотку купити! Так і все інше у Михайловому селі, як у житті: на фермера і його родину двоногі звірі в масках напали й жорстоко побили, а все цінне забрали, все своє з ужитку витісняють, і навіть величальну батькові англійською, а не рідною «Многая літа» співають.
Оригінальний подарунок і водночас спосіб позбутися кріпацтва, а робота на землі — то і є кріпацтво, надумала старша донька Наталя (заслужена артистка України Лідія Остринська) до батькового ювілею: бо «це — земля, а це — мі-ль-йон доларів!» А батько і за мільйон не віддасть своєї землі ані спритному односельцеві Дмитрові (народний артист України Петро Бенюк), який інтереси брата сільського голови представляє, а той «добре платить», ані олігархові.
— З вашої згоди чи без згоди завтра прийдуть сюди екскаватори. Тепер ця земля коштує мільйон, а коли розпочнеться будівництво торговельно-розважального комплексу, буде коштувати 10(!) мільйонів, — торжествує в передчутті вдалої оборудки банкір і нардеп Аристарх Йосипович (заслужений артист України Орест Гарда). Але цього разу передчуття підвело олігарха: гордий селянин, добрий господар і люблячий батько, у якого хочуть відібрати найцінніше, обрав вила своїм останнім аргументом. Вибрав між своєю любов’ю до землі і прагненням захистити дітей, аби не постраждали через власну жадобу до грошей.