У наш бурхливий та нервовий час, наповнений негативними подіями, чимало українців, особливо учасників АТО, які пройшли війну, стикаються з різними психічними розладами. Є медичний діагноз — посттравматичний синдром. Усім таким людям потрібна допомога. Як розв’язати їхні проблеми, «Урядовому кур’єру» розповідає кандидат медичних наук Жанна МАТВІЄНКО.
— Жанно Ігорівно, що таке посттравматичний синдром і чому він виникає?
— Якщо людина перебувала у життєво небезпечних ситуаціях, це неминуче призводить до негативних наслідків. Найбільш травматичний вплив на психічне здоров’я мають бойові події, терористичні акти й насилля над особистістю. Сучасні трагічні події в нашій країні, а саме бойові дії в зоні АТО, призвели до великої кількості загиблих, поранених і переселенців. А ще більше людей, які, живучи поза зоною бойових дій, перебувають у стані тривоги за себе, дітей, родичів, напруженого очікування поганих новин.
Вплив травматичних ситуацій розповсюджується не тільки на безпосередні жертви, а й на навколишніх. Так ефекти травматизації охоплюють їхні сім’ї, оточення, працівників рятувальних служб тощо.
Посттравматичний стресовий розлад розвивається поступово. Його клінічний перебіг характеризується повторюваними кошмарними сновидіннями або нав’язливими спогадами про пережиті травматичні події. Людина прагне уникати всього, що може викликати згадки про пережите. Спостерігається підвищена збудливість, тривога, злість, депресія, прагнення до ізоляції й обмеження контактів із зовнішнім світом, дратівливість, безсоння або страхітливі сновидіння.
— Чи може людина самотужки вийти з такого стану? Які види спорту чи духовні практики в цьому допомагають?
— Існують методи, які полегшують вихід людини зі стану посттравматичного стресового розладу. До них належать лікувальна фізкультура, аеробні (кардіовправи) та анаеробні (стрибки зі скакалкою, подолання крутих підйомів) фізичні вправи, голкорефлексотерапія, транскраніальна магнітна стимуляція, аутотренінги, йога та медитація тощо.
Подоланню стресу сприяють оздоровчі пробіжки, плавання, ходіння на лижах, веслування, ритмічна гімнастика з нормальними фізичними навантаженнями. Важливо частіше перебувати на свіжому повітрі. Малорухомий спосіб життя може призвести до стану гіподинамії (зниження психомоторної діяльності).
Застосовують вправи йоги, духовні практики, системи фізичних, психічних вправ, спрямованих на досягнення самопізнання, самозаглиблення, цілковитого звільнення свідомості від впливів зовнішнього світу.
— Як лікар-психотерапевт допомагає? Куди слід звертатися, адже чимало українців соромляться відвідувати психіатра?
— Душевні розлади так само поширені, як і хвороби тіла. Однак дуже часто людина залишає розлади психіки без уваги або ж звертається по допомогу несвоєчасно. Пов’язано це зі страхами, що «це не лікується», «це на все життя», «мене поставлять на облік», «мені це занадто дорого». Однак саме своєчасне звернення економить кошти, а сучасна психіатрична і психологічна допомога добровільна й за бажанням анонімна.
Якщо йдеться про ветеранів АТО, то їм особливо важко звертатися по допомогу до психологів, психіатрів або психотерапевтів. Військові пояснюють це тим, що бояться «стати психом», «їх вважатимуть ненормальними».
У Київській області в селі Циблі на базі Українського державного медико-соціального центру ветеранів війни створено відділення кризових станів для реабілітації учасників АТО, яке є клінічною базою Українського НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України.
Комунальний заклад Київської обласної ради Київська обласна психоневрологічна лікарня №2 у Ворзелі надає спеціалізовано психологічну, психіатричну, психотерапевтичну допомогу ветеранам війни (інвалідам, воїнам АТО), які зазнали поранення, контузії, черепно-мозкових травм, мають посттравматичні стресові розлади, розлади адаптації після складних психоемоційних навантажень у зоні бойових дій.
В Інституті медицини праці (м. Київ, вул. Саксаганського, 75) відкрито відділення психологічної реабілітації для демобілізованих учасників АТО.
Жителі Київської області без статусу учасника АТО або інших бойових дій, які перебувають у стані стресу, також мають змогу отримати висококваліфіковану допомогу. У комунальному закладі Київської обласної ради Обласне психіатрично-наркологічне медичне об’єднання у Глевасі відділення неврозів (психоневрологічне) працює з пацієнтами зі станами пригніченості, тривоги, страху, безсонням, клімактеричними розладами, перепадами артеріального тиску, головним болем.
— Як нині правильно жити, щоб не стати в’язнем посттравматичного синдрому?
— До так званих поведінкових чинників, що можуть негативно вплинути на психічне здоров’я, варто зарахувати невміння підтримувати адекватні стосунки з оточенням, конфлікти, недостатній відпочинок, малорухомий спосіб життя тощо. Хтось щиро вірить, що зможе розслабитися, вживаючи психоактивні речовини — тютюн, алкоголь. Це зовсім не так. Вони не допомагають позбутися стресу, а навпаки, з часом тільки підвищують його рівень.
Поради прості, але дієві й найголовніше — доступні у виконанні. Потрібно навчитися будувати здорові стосунки, чергувати працю та відпочинок, займатися оздоровчою фізкультурою, раціонально харчуватися, достатньо спати, мислити позитивно. Слід планувати своє життя, ставити реальну мету й не чекати, що зміни відбудуться самі по собі. Треба працювати для себе.
Олег ГРОМОВ,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Жанна МАТВІЄНКО. Народилася 1979 року в Харкові. 2002-го закінчила Харківський державний медичний університет. У 2005—2008 роках працювала лікарем-психіатром у Харківській обласній клінічній психіатричній лікарні № 3. 2008—2013 — лікар-психіатр Київської міської клінічної психоневрологічної лікарні №1. Тепер працює лікарем-психіатром Консультативно-діагностичного центру Броварської багатопрофільної лікарні Київської області. Районний психіатр Броварського району. Кандидат медичних наук.