В одному з дворів, що в центрі Миколаєва, побачила таку картинку. Четверо молодих людей, хлопці та дівчата, діставали з благодійницької прозорої скриньки гроші та розпихали їх по кишенях. Спокійно так, зі знанням справи. Просто відкрили днище й дістали пожертвувані гривні. Питаю: «Вам не соромно?» У відповідь — хихикання та «відстаньте, тітко».
Цих хлопців та дівчат на центральній вулиці чимало. Стоять у кожному кварталі. Певно, територію поділено. Підходять, жалісно просять пожертвувати на рятування життя дитини. З акторською майстерністю «дістають» усіх, хто трапляється на шляху. Звісно ж, кидала в ту скриньку якісь дрібні кошти. Сама собі думала, може, копійчина насправді комусь допоможе. Тепер не кидаю. Після побаченого у дворі.
Поділилася враженнями зі знайомою, що живе в центрі міста. Та каже, що «насправді працює якась організована група. Бачила біля дітей жіночку, яка інструктувала їх з приводу поведінки. А ввечері ці діточки-псевдоволонтери збираються на розі біля пивної. Навіть не соромляться. Відкрито дістають зі скриньок гроші та купують пиво. Жах!»
Вдруге з «волонтерами» зустрілася на автовокзалі, де очікувала відправлення автобуса. До болю знайома картинка. До автобуса входить дівча в біленькій футболці, шортиках, у руках — прозора скринька. І звертається до пасажирів: «Допоможіть, чим можете». Мовляв, не для себе прошу, збираємо кошти на рятування життя дівчинки. І додає: «Якщо хочете, документи покажу». Ніхто не схотів дивитися на документи. Просто мовчки покидали по гривні в скриньку. Дівча пішло до іншого автобуса. Такий варіант «циганщини» нікого не здивував. Так і раніше було.
Було, всі пам’ятають. Діти канючили гроші на вулиці, міліція та різні служби «у різних справах» їх відловлювали. Жебрацтвом це називали і називають, тобто це випрошування в оточення грошей та інших матеріальних цінностей. Сьогодні за те, що людина десь стоїть і просить грошей, не передбачено кримінальну відповідальність. Однак протиправна сторона явища наявна: Кримінальний кодекс України передбачає відповідальність за втягнення неповнолітніх у заняття жебрацтвом та використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом.
Чи ж це не жебрацтво — така псевдоблагодійна діяльність? Хіба що діти виглядають по-іншому. Чисті, охайні, в біленьких футболках, із розумними оченятами. Тим більш цинічно все відбувається.
Моє обурення таки знайшло підтвердження. У Миколаївському міськвиконкомі повідомили, що «працівники служби у справах дітей адміністрації Центрального району провели профілактичний рейд «Діти вулиці». Маленьких волоцюжок та жебраків вони не виявили, зате звернули увагу на дітей-волонтерів, які збирали гроші на вулиці Радянській. Неповнолітні волонтери не мали при собі ні документів, що посвідчують особу, ні документів про фонд, який вони представляють, навіть копій документів хворої, на лікування якої збирали кошти. Спеціалісти служби у справах дітей направили листи до відповідних органів та інстанцій, щоб перевірити правомірність роботи фонду та наявність відповідних документів».
Водночас тисячі волонтерів насправді працюють. Безплатно, самовіддано, свідомо. Рятують життя наших героїчних військових, звичайних людей. Не шкодують ані сил, ані часу. І на цьому тлі отаке жебрацтво під прикриттям волонтерства — просто дикість. Справжнє блюзнірство. Прикро.