ПЕРСПЕКТИВА
Тут є житло і робота, сюди їдуть молоді спеціалісти, а в місцевих лелек - мокрі чуби
Вулицею села проїхав молоковоз. Навпроти контори зупинилися криті вантажівки з відгодованим молодняком. Майнула тоненька постать молоденької акушерки. Здаля було видно якийсь рух біля млина. Впало в око кілька новобудов на селянських обійстях. Здавалося, що тут якимось чином зупинилися колишні часи, коли багато господарств Чернігівщини були на вершині розквіту, а їхні найкращі працівники - передовиками змагання...
Утім, мимо промчало кілька іномарок, а місцеві жителі, котрі трапилися назустріч, були одягнені не в тодішні куфайки, а в нинішні камуфляжки. Тож ретровідчуття поволі розвіялися. Та й вивіска на конторі виявилася цілком сучасною. На ній значилася символічна, філософська і по-житейськи мудра назва господарства: "Віра".
Добре, де разом
У 1991 році, коли безрезультатно змінилося кілька заїжджих керівників
господарства, селянам Вихвостова, що в Городнянському районі на Чернігівщині,
увірвався терпець і вони вирішили обрати когось свого. Повірили в місцевого
агронома Миколу Кондренка.
- Коли довкола все розвалювалося, Микола Миколайович не дав розтягнути майно. Тому нині ми процвітаємо, - розповів сільський голова Олександр Акуленко.
Узагальнююче "ми" тут цілком доречне, адже громада вперше обрала Олександра Григоровича своїм головою також у 1991 році, а в 2010-му - уже втретє. Так що обидва керівники трималися ці роки, як мовиться, пліч-о-пліч.
Тепер тут не кажуть: "Добре там, де нас немає". Хоча сільський голова не приховує, що були часи, коли здавалося, що Вихвостів, як і багато інших господарств, теж котиться вниз: молодь метеликами летіла на оманливі вогні великих міст, віддані сільській праці пенсіонери за свій вік випрацювалися...
У таких випадках кажуть, що допомогти може лише диво. Насправді ж у пригоді стало переконання, що удачу слід міцно тримати в руках. Та саме роботящих рук тут катастрофічно не вистачало. І тоді в газетах з'явилося оголошення, що господарству в мальовничому селі потрібні трударі: житло і заробіток гарантуються.
Село почало наповнюватися працівниками, як пересохла річка після доброї зливи.
Заробив - отримав
Закликати людей у глибинку легше, ніж їх утримати. А що треба для того, аби сімейство вкоренилося на одному місці? Ясна річ, дім. Микола Кондренко зробив простий і виграшний хід: почав купувати порожні хати, яких у селі вистачало, і пропонувати приїжджим на викуп.
Аби не страждав сімейний бюджет, виплату розтягували на кілька років. Чи треба говорити, що поміркована людина, котра отримала житло й роботу з регулярною зарплатою, буде триматися такого господарства з усіх сил.
У селі кажуть, що були й такі, хто сподівався на дармові гроші. Та, збагнувши, що з неробами ніхто не збирається панькатися, або бралися за розум, або їхали геть.
- Микола Миколайович терпіти не може п'яниць: такі у господарстві не працюють, - зауважували всі, з ким довелося розмовляти. - А лінуватися взагалі не вигідно. Хто скільки заробить - стільки й одержить.
Ось так понад дві сотні будинків, які за іншої ситуації стояли б пусткою із забитими навхрест вікнами, нині привітно сяють чистими шибками і ніби прислухаються до різномов'я нових господарів: багато з них, приїхавши із різних куточків України - від Закарпаття до Криму, тільки-но опановують місцеву говірку. Нещодавно навіть прибули дві сім'ї з Німеччини.
Нащадки Маланки мають землю
Хоча приїжджих у селі багато, та
стержень залишився свій, вихвостівський. А тут особливим питанням завжди було
земельне: ще навесні в 1905 році сільська біднота на чолі з братами Миколою та
Василем Потапенками громила панські маєтки і готувалася до поділу поміщицьких
полів. Згодом на грунті цих подій письменник Михайло Коцюбинський написав свою
знамениту повість "Fata morgana", за якою Київська кіностудія зняла фільм
"Кривавий світанок".
Нині в селі порядкують нащадки втілених у художньому слові і в кадрі героїв. Вони мають землю, про яку так жагуче мріяли предки, і в поті чола її обробляють. Зокрема, правнука прообразу Маланки Волик - Любов Титарчук, напевне, на генному рівні любить городину і квіти. А ще має чотири гектари колгоспного паю, який здає в оренду товариству, котре платить за це зерном.
Недаремно ж просяться "у прийми" сусідні села. Куликівку вже забрали, а нещодавно і 800 гектарів макишинських земель. Нині сільськогосподарське товариство "Віра" має 5340 гектарів угідь. Звісно, одними лише робочими руками тут не обійтися.
Чому гнівається головний інженер?
У господарстві не купують іноземної техніки. Це не справа принципу, а тверезий розрахунок: вітчизняні трактори і комбайни не гірші. Окрім того, за їх придбання держава повертає частину коштів.
- Придбали три зернові комбайни й один силосний за чотири мільйони гривень, 30 відсотків нам повернули, - розповів головний інженер господарства Леонід Туровець.
Начебто і є чим похвалитися, а людина без настрою. З'ясувалася й причина: директор сільгосппідприємства, котрий рахує кожну копійку, а всі прибутки вкладає у розвиток господарства, зробив зауваження: рік тільки-но почався, а "на гайки" вже витрачено 30 тисяч гривень. Звісно, не на керівника головний інженер гнівається, а на обставини.
- Що тут зробиш, коли державних магазинів із запчастинами немає, а приватники заломлюють скільки захочуть, -бідкається. - І мусиш купляти. Вибрали тільки найнеобхідніше, а гроші ніби розтанули. Та ще й якість ніхто не гарантує. Про те, щоб здавати техніку в ремонт, взагалі не йдеться: дешевше купити новий стартер, ніж його перебрати "на стороні".
Усі зимові клопоти - предтеча тієї весняної днини, коли в поле вийдуть трактори. І в селі буде свято.
Перспективна демографія
Є у Вихвостові проблема, про яку сільський голова Олександр Акуленко розповідає з прихованим задоволенням: крайня потреба в дитячому садку. Ще б пак! Уже сьогодні тут підростає 80 дошкільнят. Торік знайшлося 18 немовлят (позаторік - 21) і вперше за багато літ народжуваність у селі відчутно перевершила смертність.
Дитячий дошкільний заклад місцеве підприємство почало споруджувати ще кілька років тому. Допомагає в цій справі і державне фінансування, тож незабаром малеча зростатиме в справжньому палаці.
Шкільна статистика теж радує: в 1991 році в селі було 60 учнів, нині - 121. Вже й затісно їм, навіть кабінет директора довелося зайняти під клас. І все-таки будівництво нової школи поки що не на часі. Тому з усіх сил бережуть стару: і керівник сільгосппідприємства, і сільський голова у свій час навчалися у її стінах. Тож допомагають чим можуть.
На жаль, Миколу Кондренка на робочому місці я не застала: поїхав у справах. Односельці кажуть, що його взагалі важко застати в кабінеті. Щоб дати лад великому господарству, треба крутитися. Як не в район, то в область, як не в область, то в столицю. Або взагалі за кордон - досвід переймати.
Та в мене весь час було відчуття його присутності. Тому що всі розмови з селянами якось самі собою завертали до Миколи Миколайовича, хоч мимохідь, а додавали новий штрих до його постаті. Зрештою здалося, що ми знайомі багато років: усі сільські керівники, ті, що від землі і від Бога, схожі між собою. Вони зміцнюють економіку держави та її... географічну карту.
КОМПЕТЕНТНО
Анатолій МЕЛЬНИК,
голова Чернігівської
обласної ради:
- У справі відродження наших сіл важлива інвестиційна складова. Торік, порівняно з попереднім, інвестиційні надходження в розвиток сільського господарства області зросли на 14,5 відсотка. Є тепер за що будувати і дитсадок у селі Вихвостів. Маємо й інші яскраві приклади відродження сільськогосподарського виробництва. Зокрема, на таких підприємствах, як ТОВ "Агрікор", ТОВ "Земля і воля", філія ТОВ "Українська молочна компанія", ЗАТ "Агропромбуд" та інші.
Цього року відповідно до програми соціально-економічного розвитку плануємо реалізувати низку пріоритетних інвестиційних проектів за участю вітчизняного та іноземного капіталу. В Корюківському районі передбачаємо створити потужності з видобутку і переробки торфу вартістю понад 100 млн грн. У Ніжині налагодимо випуск нових видів обладнання для птахівництва на суму понад 76 млн грн. У Борзнянському та Прилуцькому районах збудуємо молочнотоварні ферми. Буде робота, розвиватимуться і сільські громади.
Анатолій МАКСАК,
начальник головного
управління
агропромислового розвитку
облдержадміністрації:
- У Вихвостові створено потужне аграрне підприємство, яке забезпечує місцевих жителів роботою та пристойною зарплатою. Це лідер галузі в області: тут утримують одне з найбільших поголів'їв, одержують високі показники з рослинництва, модернізують ферми, будують переробні підприємства. Та, головне, керівник "Віри" Микола Кондренко вболіває не лише за господарство, а й за долю людей, опікується інфраструктурою села.