АКЦІЯ
На Хрещатику перехожим роздавали різнобарвні шкарпетки, привертаючи їхню увагу до проблем людей із синдромом Дауна
Аліна АНОСОВА
для «Урядового кур’єра»
Життя в соціумі завжди вимагало від людини жорсткого дотримання суспільних норм. Погодьтеся, досить лише вдягнутися чи повести себе якось «не так», і вас уже зустрічають осудливі погляди. А тепер уявіть, що ці погляди супроводжують вас постійно. Як жити, якщо ти — інший, напевно знають люди, які мають синдром Дауна (далі — СД). Наприкінці минулого тижня до них було прикуто особливу увагу, адже міжнародна спільнота відзначала Всесвітній день людини із синдромом Дауна.
Уперше цей день відзначили у 2006 році на VI Міжнародному симпозіумі, присвяченому проблемі СД, що відбувся в Іспанії за ініціативи правління Європейської та Всесвітньої асоціацій «Даун Синдром». А 10 листопада 2011 року резолюцією ООН цю дату офіційно внесли в календар. Обрана вона не випадково: 21-й день третього місяця символізує третю хромосому в 21-й парі, яка і є генетичною особливістю людей із СД. Цього року міжнародний рух підтримала Всеукраїнська благодійна організація (ВБО) «Даун Синдром», заснована в 2003 році батьками дітей із СД. Разом із міжнародною організацією Down Syndrome International у столиці провели масову акцію «LOTS OF SOCKS» (англ. — «Багато шкарпеток»), якою привертали увагу до проблем розвитку людей із зайвою хромосомою в Україні.
Голландські волонтери розповідали киянам про те, що люди із СД — унікальні особистості. Фото Oлександра ЛЕПЕТУХИ
Акція розпочалася біля Адміністрації Президента України. Тут зібралися представники ВБО «Даун Синдром», батьки дітей із СД, волонтери й просто небайдужі люди, аби передати Віктору Януковичу лист із вимогами щодо розробки соціальної програми захисту людей із СД, та символ акції — різнобарвну шкарпетку.
— Коли ви чіпляєте на себе таку шкарпетку, на вас одразу починають звертати увагу. А погляди абсолютно різні: від звичайного здивування до відвертої зневаги. Наші діти відчувають це постійно. Ми в такий незвичний спосіб вирішили розділити з ними часточку їхніх проблем, – пояснила директор з розвитку ВБО «Даун Синдром» Тетяна Михайленко.
Сергій Кур’янов, президент ВБО «Даун Синдром», наголосив, що ці люди мають бути зрівняні у правах зі здоровим населенням.
— Із часів Радянського Союзу до людей із синдромом Дауна сформувалося упереджене ставлення, — каже Сергій Кур’янов. — Їх вважають неповноцінними, не здатними до будь-якої роботи. Дуже часто, коли в родині з’являється дитина із цим синдромом, її одразу віддають до дитячого будинку, а потім — до спецінтернату… В Україні нині немає державної програми, спрямованої на забезпечення відповідних прав та можливостей розвитку людей із синдромом Дауна. А таких в Україні до 15 тисяч, з них майже 8 тисяч — діти.
Батьки дітей із СД скаржаться на відсутність належної державної допомоги. Кажуть, що активно з ними працюють лише приватні соціальні служби і благодійні фонди. Серед тих, кому вони допомогли, — 23-річний Валентин Радченко. Він завдяки ВБО «Даун Синдром» офіційно влаштувався на роботу.
— Із минулого червня Валентин працює в редакції журналу «What’s on». Працює кілька годин на добу, переважно по обіді, кілька днів на тиждень. Робота, звісно, неважка, але клопітка: рознести журнали й пошту, приготувати каву чи щось піднести... А якось журнал навіть опублікував його замітку. Так він принаймні може себе реалізувати, — ділиться зі мною мати Валентина.
Також просвітницька частина акції відбулася на Хрещатику, за участі представників голландської благодійної організації The Chicken Foundation. Ці запальні люди у костюмах курчат мандрують країнами Європи, де проводять благочинні заходи. Своїми веселими костюмами й позитивним настроєм залучають громадськість до підтримки тих, хто її потребує. От і біля входу до метро «Хрещатик» гості з Нідерландів роздавали листівки, в яких ішлося про те, що люди із СД можуть вести відносно повноцінний образ життя, вони — особистості, з унікальними характерами, звичками й настроєм.