«Мама і тато тепер живуть на небі», — так рівно рік тому сказала трирічна рівнянка Ашхен Арутюнян на похороні батька. 20 лютого дівчинка залишилася круглою сиротою: її мама відійшла у Вічність раніше, а тато, вірменин, який усім серцем полюбив Україну, поклав життя за неї на Інститутській.
Тоді дівчинку хотіли взяти за дочку знайомі й зовсім незнайомі люди. Але вона залишилася із 21-річною Анною — рідною сестрою по матері, яка саме носила під серцем свою майбутню кровиночку.
Нині Ашхен чотири, вона вже добра помічниця сестрі у догляді за її крихіткою. Та найголовніше, що всі вони разом тепер живуть у новій двокімнатній квартирі в мікрорайоні з символічною назвою Щасливе: влада та благодійники зробили для них цю Божу справу торік у серпні. Он як воно виходить у житті: в сім’ї Героя Небесної Сотні (про якого, до речі, розповідала наша газета) з’явився новий захисник України — природа мудра і, так би мовити, тримає баланс.
Утім, Донбас, який тепер на вустах у всього світу, зруйнував цей одвічний природний баланс: нині людей, вочевидь, гине незрівнянно більше, ніж народжується… На вівтар свободи лягають нові й нові життя. Скільки їх іще потрібно цій кривавій машині смерті, яку запустили проти нас? Хто і коли зламає й навіки заглушить її двигун? І чому народ, який обрав свободу, так несумірно дорого за неї платить?
На Стрітення у всіх куточках України зібралися афганці: уже посріблені сивиною чоловіки, що добре знають війну на смак і на дотик. Але й вони не стримували сліз: якщо торік у цей день вони сумували за Романом Сеником, то тепер у кожній області, в кожному районі — свій страшний відлік, який, на жаль, примножується. Від них, афганців, віє мудрістю і мужністю. З ними спокійніше й надійніше. Коли стояла на їхньому традиційному стрітенському мітингу, відчувала себе захищеною. В душі на якусь мить навіть оселився довгоочікуваний спокій.
А потім ми всі разом пішли на центральний майдан Рівного — майдан Незалежності, з якого ось уже рівно рік прискіпливо дивляться на нас Герої Небесної Сотні. Серед них і вірменин з українською душею Георгій Арутюнян. Примружив очі й неначе питає кожного з нас: а чи все ти зробив для свободи України? Ми намагаємося не підвести тебе, Георгію: тут, прямо на центральному майдані Рівного, щонеділі проходять волонтерські співанки, які глибоко беруть за душу, військові виставляють тут техніку й дають доторкнутися до неї дітлахам, поряд — збирають речі для дітей Донбасу. А днями рівняни відправили для наших ще одну благодійну швидку допомогу… Ти все це бачиш, я знаю. І разом із нами віриш у нашу спільну перемогу!