ПРОДОВОЛЬСТВО
Правильне управлінське рішення і сприйняте селянами звернення влади в 1,5 раза збільшать виробництво цукру на Волині...
Зайці - потісняться, куріпки - зрозуміють!
Голова Волинської облдержадміністрації
Борис Клімчук переконаний,
що наступного року волиняни знову
збільшать площі під цукровими буряками
У ці дні регіон вийшов на фінішну пряму у збиранні цукрових буряків. Їх переробка не лише у буквальному сенсі підсолодить життя тисячам селян, а й принесе в казну держави податки, що обчислюватимуться цифрами із шістьма нулями.
Чим не привід кинути уважніший погляд на галузь, що, як льонарство, могла піти у небуття, а натомість -відроджується?
... За часів Радянського Союзу Волинська область славилася обсягами вирощування та переробки цукрового буряку. У деяких районах сіявся він настільки інтенсивно, що подекуди призводив до певної деградації грунтів. Та це хоча й у новітній, та вже далекій історії краю. Економічна політика попередніх років призвела до того, що сотні тисяч гектарів земель, в тому числі й тих, що відводилися під бурякові площі, заросли всіляким зіллям. Користі від цього, звісно, жодної. Хіба що зайці і лиси мають де погуляти, та ще зграї куріпок не скаржаться на брак корму - насіння ж різних бур'янів он скільки висипається!..
- Корені нинішнього стрімкого подорожчання цукру в тому, що останні роки галузь буквально добивали, - спробував пояснити один із найуспішніших аграріїв області, депутат обласної ради Андрій Турак, поринувши у спогади чотирирічної давнини. Тоді в країні був надлишок цукру, який треба було зняти з ринку, щоб втримати ціну, але цього не зробили... Вкладати у вирощування буряку стало не вигідно, тому зростали площі під прибутковішими - ріпаком, кукурудзою. У результаті, посіви цукрових буряків на Волині зменшилися з 33 до 6 тис. гектарів.
Не дивно, що в області останніми роками почав відчуватися брак цукру, а, отже, й зростати ціни на нього. Це, звісно, не додавало радості ні переважній більшості населення, яке й так рахує кожну гривню в гаманці, ні авторитету владі.
Цієї весни новопризначений очільник обласної держадміністрації Борис Клімчук вирішив зламати цю тенденцію і закликав волинян кардинально збільшити посіви буряку. У тому числі на площах, що колись служили буряківництву, а нині гуляють під парами. Заклик на Поліссі почули: була розроблена програма з відновлення сировинної бази галузі у кожному районі. Як наслідок - площа посівів зросла до 16 тис. га, або в 1,6 раза, порівняно з 2009 р. Наступного року очікується збільшення площ до 20 тис. га. Як показала практика, ця планка абсолютно посильна. Активно взялися за відновлення старої слави у Горохівському та Луцькому районах і вже цього року вирощували відповідно на 4 та 3,2 тис. га солодких коренів більше.
Є сировина - будуть цукор і податки!
Попри "реформи" минулих років і світову економічну кризу, волиняни зберегли чотири, збудованих ще за Союзу, цукрові заводи. Через брак сировини торік працювало лише три з них - ВАТ "Гнідавський цукровий завод", ВАТ "Горохівський цукровий завод", ПП "Європацукор". І якщо ще 2007 року волинські цукровари виробляли 173 тис. т солодкої продукції, то в 2009 р. виробництво впало до 41 тис. т і виявилося мало не смертельним. Цьогорічний сезон був вдалішим. Завдяки зміні ставлення влади до проблем цукроварів їхня сировинна база суттєво розширилася. Навесні на голів райадміністрацій покладена персональна відповідальність за створення режиму сприяння як цукроварам, так і селянам, які здають вирощену продукцію.
"Нині треба лише 10-15 хвилин, аби розвантажитися на Гнідавському цукрозаводі", - розповів колега, який сів за кермо великотоннажної автівки на період перевезення цукросировини, аби підзаробити.
Зрозуміло, насамперед тут спрацьовують економічні важелі, але і увага місцевої влади - не зайва. Отож не дивно, що, наприклад, у Ківерцівському, Луцькому, Турійському та інших районах області буряк уже або повністю вивезений з полів, або цей процес вийшов на фінішну пряму.
Змінилося й ставлення на заводах до селян-одноосібників, котрі ще рік тому вистоювали у кілометрових чергах, аби забрати свої кровні. Наразі розрахунок відбувається у день завезення цукрового буряку на приймальні пункти за встановленим місцевою владою порядком. Надійна сировинна база, яку забезпечили одноосібники разом із великими виробниками, зокрема, господарством "П'ятидні" Володимир-Волинського району, що вирощує буряки аж на 680 га, дасть змогу підприємству "Європацукор" переробити понад 250 тис. т солодких коренів, Гнідавському цукровому заводу, що на околиці Луцька, 150 тис. т. Якщо узагальнити, то за інформацією очільника області Бориса Клімчука, очікується суттєве збільшення виробництва цукру - до 64-65 тис. т. За щорічної потреби Волині у 25 тис. т, надлишкові 40 тис. т цукрового піску підуть до інших областей. Нашого, зауважу, українського цукру, а не ввезеного з-за кордону за сумнівними схемами, що давали можливість наживатися ділкам. Отже, якщо приймаємо правильні управлінські рішення і проявляємо непохитність при їх реалізації, - можемо кардинально зрушити на краще ситуацію в економіці.
КOМЕНТAР ВІДДІЛУ ЕКOНOМІКИ
У 2010 році уряд допоміг аграріям гривнею на гектар посівів цукрового буряку (500 грн/га), і це дало результат - у деяких регіонах виробництво зросло у рази. До того, ж з появою сировини почали відновлювати роботу цукрові заводи, які ще донедавна хотіли розпилювати на металобрухт. Очевидно, що така далекоглядна політика матиме свої дивіденди для економіки України, адже вже у вересні, за інформацією Міжнародної цукрової організації (ІSO), цукор у світі став дорожчим на 19%. А все через посушливу погоду у Бразилії і повені у Центральній Америці, Пакистані, деяких районах Індії та Австралії. Так, за даними ІSO, станом на 30 вересня ціна тонни цукру-сирцю коштувала $518,52, білого цукру - $641,2. Як прогнозує ІSO, ситуація на світовому ринку цукру залишатиметься досить напруженою наприкінці 2010 - початку 2011 року, бо виробничий потенціал експортерів еквівалентний потребі імпортерів, і надлишку цукру на світовому ринку не очікується. При цьому непередбачене зростання попиту на цукор чи скорочення виробництва можуть призвести до дефіциту, особливо в сегменті білого цукру. В Україні ж, за прогнозами експертів, цьогорічне його виробництво очікується на рівні 1,8 млн т.