ПОЗИЦІЯ
У своїй новій книжці Леонід Кучма застерігає державників і політиків від імовірних помилок
За умов нинішньої глобальної кризи поява серйозного дослідження розглядається як важлива подія. Тим паче, що його автором є другий президент, людина, на долю якої випало чимало випробувань і якій під час свого президентства доводилося серйозно займатися саме економічними проблемами. Автор робить спробу підбити підсумки економічного розвитку України протягом 2000-2009 років, окреслити шляхи подолання кризи і забезпечення сталого розвитку вітчизняного суспільства на найближчу перспективу.
Аналізуючи динаміку розвитку країни у передкризовий, а потім і кризовий період, він бере на себе сміливість назвати причини, що призвели до критичного ослаблення нашої економіки. Серед головних - зміна "помаранчевою" владою з початку 2005 р. економічного курсу та посилення політичного тиску на економіку, що призвело до істотного зниження активності підприємств, передусім у базових галузях на сході та півдні країни. Через це економічні реформи були фактично призупинені, а політика приватизації, за словами автора, була "потоплена в політичній демагогії й боротьбі".
Серйозним чинником ослаблення вітчизняної економіки стала руйнація колишнім керівництвом держави газових домовленостей із Росією та розпалювання газових конфліктів, зазначається в книжці. Це мало своїм наслідком не лише різке зростання ціни на газ, а й зумовило активізацію проектів будівництва в обхід України північного, південного і транскавказького газотранспортних коридорів. А недолуга регуляторна політика призвела до того, що наша країна потрапила не лише в експортну, а й імпортну залежність.
Загрозливу ситуацію в Україні Л. Кучма пов'язує зі зниженням якості політичного та економічного управління державою, очевидною недовірою до влади і великого бізнесу з боку підприємців та пересічних громадян. Запізнення з антикризовими заходами спричинили великі втрати для економіки, держави та всіх громадян.
Загалом зміна динаміки після Майдану за всіма напрямами і показниками економічної діяльності призвела до того, що останнє десятиліття, за образним твердженням автора, було "зламане навпіл". Звідси - і назва книжки.
Автор нагадує нинішнім політикам, що через гостру політичну боротьбу наша країна в минулому не лише неодноразово приходила в занепад, а й навіть втрачала власну незалежність і територіальну цілісність. І хоча Україна сьогодні вже "пройшла через свою частину історичної дороги і відбулася як незалежна держава", не варто ігнорувати наявні загрози українській незалежності, які продукує передусім внутрішньополітичне середовище.
У книжці аналізуються пріоритети зовнішньої політики, виділяються при цьому окремі проблемні моменти, що перебувають у полі зору політичних еліт. До них автор зараховує політику багатовекторності, відносини зі США, Російською Федерацією та Євросоюзом, яка давала можливість "підтримувати дружні, взаємовигідні відносини з Росією і не сваритися із Заходом".
Він доводить, що через одновекторну політику попередньої влади міжнародне становище України виявилося найслабшим за всі роки незалежності, і зазначає, що нинішнє керівництво держави повертається до багатовекторного зовнішньополітичного курсу, принаймні чітко декларує, що Україна має бути присутньою всюди, де є її інтереси і де можна отримати максимум користі.
Аналізуючи зовнішню політику "помаранчевого періоду", автор дорікає своїм наступникам за втрату ініціативи в діалозі зі Сполученими Штатами, вважає, що такі питання як спрощення візового режиму, полегшення доступу українських компаній на американський ринок, повне виконання американцями своїх зобов'язань, пов'язаних із ліквідацією ракетного палива і компенсацією за закриття Чорнобильської АЕС, залишалися поза їхньою увагою.
Приділяючи багато уваги українсько-російським відносинам, Л. Кучма досить критично оцінює як нинішній стан, так і перспективи відносин між Україною і Росією, які, на його думку, "стають все більш прагматичними і навіть жорсткими". За його словами, в України немає альтернативи рівноправному стратегічному партнерству згідно з Великим договором від 1997 р. Тому він радить російському політикуму засвоїти: хоч би хто був президентом України, він передовсім відстоюватиме державні і національні інтереси України. Водночас українській владі важливо усвідомити, що нашій країні потрібна дружня і стабільна Росія, а також великий євразійський ринок, не менш привабливий, аніж поділені ринки Заходу.
Торкаючись різних аспектів зовнішньої політики України, автор схиляється до того, що нова зовнішня політика України має бути багатовекторною, ініціативною та активною. Головне в ній - відстоювати національні інтереси, але не через конфронтацію, не за рахунок інших, а на основі розвитку рівноправних і взаємовигідних відносин з різними державами.
Переконаний, що при виробленні та реалізації такого курсу висновки і рекомендації, які містяться у книжці "Зламане десятиліття", будуть надзвичайно корисними.a
Анатолій ЗЛЕНКО,
екс-міністр закордонних справ України