Чи змінився порядок коригування плану-графіка документальних перевірок Державною податковою службою з ухваленням закону №466?
О. Гапошко, м. Миколаїв
23 травня 2020 року набув чинності Закон «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 №466-IX (далі закон №466).
П. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України визначено, що план-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюють на офіційному вебсайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому проводитимуть такі документальні планові перевірки.
Законом №466 внесено зміни, зокрема до п. п. 77.2 , 77.4 ст. 77 ст. 77 Податкового кодексу України (набули чинності 23 травня 2020 року) щодо порядку проведення документальних планових перевірок. Цим законом встановлено, що внесення змін до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік допускається не частіше одного разу в першому та одного разу в другому кварталі такого року, крім випадків, коли зміни пов’язані зі змінами найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок. Документальну перевірку платника податків, який був включений до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік внаслідок внесення змін у такому році (інших, ніж зміни найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок), може бути розпочато: не раніше 1 липня поточного року в разі внесення змін у першому кварталі такого року; і не раніше 1 жовтня поточного року в разі внесення змін до плану-графіка у другому кварталі такого року. Оновлений план-графік на офіційному вебсайті ДПС оприлюднюють: до 30 числа останнього місяця кварталу, в разі змін найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок –– до 30 числа місяця, що передує місяцю, в якому проводитимуть такі документальні планові перевірки.
Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише в разі, якщо йому (його представникові) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня її проведення надіслано (вручено) в порядку, визначеному ст. 42 ПКУ, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
Отже, платника податків про проведення планової виїзної перевірки повинні повідомити не пізніше ніж за 10 календарних днів до її початку. Повідомлення можна направляти в електронній формі через електронний кабінет платника податків з дотриманням вимог ст. 42 ПКУ.
Як доповнення до цього ДПСУ оприлюднила на своєму вебсайті https://www.tax.gov.ua/ https://www.tax.gov.ua/diyalnist-/plani-ta-zviti-roboti-/402509.html оновлений план-графік проведення документальних планових перевірок платників податків на 2020 рік.
.jpg)
Які правові наслідки застосування платниками податків податкових консультацій?
К. Казанцева, м. Одеса
П. 53.1 ст. 53 ПКУ зазначено, що не можна притягнути до відповідальності, зокрема фінансової (штрафні санкції та/або пеня), платника податків (податкового агента та/або його посадову особу), який діяв відповідно до індивідуальної податкової консультації, наданої йому в письмовій формі, а також узагальнювальної податкової консультації, за діяння, що містить ознаки податкового правопорушення, зокрема на підставі того, що у подальшому таку податкову консультацію було змінено або скасовано. Положення абзацу першого цього пункту застосовують до індивідуальної податкової консультації за умови, що її зареєстровано в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій. Якщо положення індивідуальної податкової консультації суперечать положенням узагальнювальної податкової консультації, застосовуються положення узагальнювальної податкової консультації. Платник податків та/або податковий агент, які діяли відповідно до податкової консультації, не звільняються від обов’язку сплати податкового зобов’язання, визначеного цим кодексом, про звільнення від відповідальності платника, який діяв на підставі індивідуальної й узагальнювальної податкових консультацій.
Проте ПКУ не встановлює, яка з них має більшу юридичну силу. Відповідно до положень закону №466 від 16.01.2020 року, з 01.01.2021 абз. 1 та абз. 2 п. 53.1 ст.і 53 буде вилучено в Податковому кодексі України.
З 01.01.2021 набувають чинності зміни до ст. 112 Податкового кодексу України, де буде визначено, що обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема, є вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла відповідно до індивідуальної податкової консультації, наданої такому платникові податків у паперовій або електронній формі, за умови, що така консультація зареєстрована в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, або до узагальнювальної податкової консультації та/або до висновку об’єднаної палати, Великої палати Верховного Суду щодо застосування норми права, від якого в подальшому було відступлено (пп. 112.8.2 п. 112.8 ст. 112 Податкового кодексу).
Які об’єкти нерухомості не є об’єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки?
М. Задорожній, м. Вінниця
Відповідно до п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, встановлено, що не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки: а) об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також організацій, створених ними в установленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету і є неприбутковими (їхній спільній власності); б) об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, визначені законом, зокрема їх частки; в) будівлі дитячих будинків сімейного типу; г) гуртожитки; ґ) житлова нерухомість, не придатна для проживання зокрема у зв’язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад; д) об’єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими відповідно до закону, дітям з інвалідністю, яких виховують одинокі матері (батьки), але не більш як один такий об’єкт на дитину; е) об’єкти нежитлової нерухомості, які використовують суб’єкти господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять діяльність у тимчасових спорудах для здійснення підприємницької діяльності та/або в малих архітектурних формах і на ринках; є) будівлі промисловості, зараховані до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовують за призначенням у господарській діяльності суб’єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, і не здають їх власники в оренду, лізинг, позичку; ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), зараховані до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, і не здають їх власники в оренду, лізинг, позичку; з) об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності громадських об’єднань осіб з інвалідністю та їх підприємств; и) об’єкти нерухомості, що перебувають у власності релігійних організацій, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, і використовуються виключно для забезпечення їхньої статутної діяльності, зокрема ті, в яких здійснюють діяльність засновані такими релігійними організаціями добродійні заклади (притулки, інтернати, лікарні тощо), крім об’єктів нерухомості, в яких здійснюють виробничу та/або господарську діяльність; і) будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від форми власності та джерел фінансування, що використовують для надання освітніх послуг; ї) об’єкти нежитлової нерухомості державних та комунальних дитячих санаторно-курортних закладів та закладів оздоровлення і відпочинку дітей, а також дитячих санаторно-курортних закладів і закладів оздоровлення й відпочинку дітей, що перебувають на балансі підприємств, установ та організацій, які є неприбутковими і внесені контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій. У разі вилучення з Реєстру неприбуткових установ та організацій декларацію подає платник податку протягом 30 календарних днів з дня вилучення, а податок сплачується, починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося вилучення з Реєстру неприбуткових установ та організацій; й) об’єкти нежитлової нерухомості державних і комунальних центрів олімпійської підготовки, шкіл вищої спортивної майстерності, центрів фізичного здоров’я населення, центрів з розвитку фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю, дитячо-юнацьких спортивних шкіл, а також центрів олімпійської підготовки, шкіл вищої спортивної майстерності, дитячо-юнацьких спортивних шкіл і спортивних споруд всеукраїнських фізкультурно-спортивних товариств, їхніх місцевих осередків та відокремлених підрозділів, що є неприбутковими та внесені до Реєстру неприбуткових установ та організацій. У разі вилучення таких установ та організацій з Реєстру неприбуткових установ та організацій декларацію подає платник податку протягом 30 календарних днів з дня вилучення, а податок сплачується, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому відбулося вилучення з Реєстру неприбуткових установ та організацій; к) об’єкти нежитлової нерухомості баз олімпійської та паралімпійської підготовки — перелік таких баз затверджує Кабінет Міністрів України; л) об’єкти житлової нерухомості, які належать багатодітним або прийомним сім’ям, у яких виховують п’ять і більше дітей.
Відповідно до законодавчих змін, а саме Закону України від 16.01.2020 р. №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», з 23 травня 2020 року в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, змінено перелік об’єкта оподаткування цим податком, а саме в новій редакції викладено підпункти «е» і «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, в яких зазначено перелік нерухомості, з якої не сплачується податок. Зокрема це об’єкти нежитлової нерухомості, які використовують суб’єкти господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять діяльність у тимчасових спорудах для здійснення підприємницької діяльності та/або в малих архітектурних формах та на ринках. Тобто з 23 травня 2020 року до переліку пільгових об’єктів додано тимчасові споруди для здійснення підприємницької діяльності. Також уточнено перелік будівель промисловості, за які не треба сплачувати податок на нерухомість.
Із 23 травня 2020 року, відповідно до п.п.«є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, не оподатковуватимуться об’єкти нерухомості, які належать до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.Такі будівлі промисловості мають використовувати за призначенням у господарській діяльності суб’єкти господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, і власники не здають їх в оренду, лізинг, позичку іншим суб’єктам господарювання.
З урахуванням внесених законом №466 змін для застосування положень, передбачених п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, суб’єктом господарювання — власником об’єкта нерухомості (будівлі промисловості) такий об’єкт нерухомості має одночасно відповідати таким ознакам: будівля промисловості має відповідати (бути класифікована) в групі «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000; будівлю промисловості має використовувати суб’єкт господарювання протягом звітного (податкового) періоду за призначенням у господарській діяльності; основний вид діяльності суб’єкта господарювання згідно з реєстраційними даними має бути класифікований у секціях В — F КВЕД ДК 009:2010; будівлю промисловості (зокрема її частина) протягом звітного (податкового) періоду не можна здавати в оренду, лізинг, позичку іншим суб’єктам господарювання.
Кого з фізичних осіб звільняють від сплати земельного податку?
К. Морозова, м. Луцьк
Відповідно до п. 281.1 ст. 281 Податкового кодексу України, від сплати земельного податку звільняються: особи з інвалідністю першої і другої групи; фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років; пенсіонери (за віком); ветерани війни та особи, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб пунктом 281.1 цієї статті, поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм: для ведення особистого селянського господарства –– у розмірі не більш як 2 гектари; для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах –– не більш як 0,25 гектара, в селищах –– не більш як 0,15 гектара, в містах –– не більш як 0,10 гектара; для індивідуального дачного будівництва –– не більш як 0,10 гектара; для будівництва індивідуальних гаражів –– не більш як 0,01 гектара; для ведення садівництва –– не більш як 0,12 гектара.
Законом №466 внесено зміни до Податкового кодексу України зокрема щодо плати за землю з фізичних осіб, відповідно до яких змінена редакція п. 281.4 ПКУ, а саме, якщо фізособа, визначена у п. 281.1 ПКУ, станом на 1 січня поточного року має у власності кілька земельних ділянок одного виду використання, площа яких перевищує межі граничних норм, визначених п. 281.2 ПКУ, така особа до 1 травня поточного року подає письмову заяву в довільній формі до контролюючого органу за місцем розташування будь-якої земельної ділянки про самостійне обрання/зміну земельних ділянок для застосування пільги. Доповнено п. 281.5 ПКУ, яким визначено, якщо право на пільгу у фізособи, яка має у власності кілька земельних ділянок одного виду використання, виникає протягом календарного року та/або фізична особа, визначена у п. 281.1 ПКУ, набуває право власності на земельну ділянку/земельні ділянки одного виду використання, така особа подає заяву про застосування пільги до контролюючого органу за місцем розташування будь-якої земельної ділянки протягом 30 календарних днів з дня набуття такого права на пільгу та/або права власності.
Запитання можете надсилати на електронну адресу expert@ukcc.com.ua