На тимчасово окупованих територіях залишається чимало дітей шкільного віку. Врятувати майбутнє молоді Донбасу і Криму допомагає дистанційне навчання, яке надають школи з різних областей України. «УК» зясував, яким чином можна здобути знання на відстані.
Пані Наталя із Севастополя запитує на сайті Міносвіти: «Моя донька навчається в дев’ятому класі. Ми дуже хочемо отримати український атестат для подальшого навчання у Дніпропетровську. Які документи потрібно надіслати?» Батьки ще одного старшокласника цікавляться: «Наша родина влітку 2014-го переїхала з Макіївки Донецької області до Києва. Тепер, можливо, повернемося додому, хотілося б і надалі здобувати українську освіту. Як можна навчатися дистанційно?» Пан Олександр із Луганська не приховує емоцій: «Хочемо здобути нормальну освіту, син — учень четвертого класу. Коли нам можна зареєструватися?» За кожним таким зверненням до українських учителів — зворушлива життєва історія тисяч родин, які не бачать майбуття для власних дітей на окупованих ворогом територіях.
Електронні підручники — для всіх
Батьки школярів усвідомлюють, що з дипломом республік-примар та невизнаного Криму далеко не заїдеш. Тож розуміють, що дітям потрібна якісна українська освіта — не приправлена пропагандою російського режиму, спрямована на європейські стандарти й засвідчена визнаним у світі документом. Вочевидь, для дітей, котрі не в змозі разом із батьками з якихось причин виїхати з окупованих територій, дистанційна освіта справді стала шансом здобути знання. Водночас значна частина школярів досі не знає, як зареєструватися на навчання, подати документи та знайти підручники в електронному вигляді. Виявляється, на численні запитання є прості відповіді.
Основну базу для дистанційного навчання в Україні розробили викладачі Інституту післядипломної педагогічної освіти Київського університету ім. Б. Грінченка разом з Міністерством освіти і науки, започаткувавши проект «Столичний центр відкритої освіти». Проект має офіційний сайт http://vo.ippo.kubg.edu.ua/, доступний усім вчителям, батькам та учням. Там розміщено корисний матеріал для освіти на відстані: банк відеоуроків, електронні версії шкільних підручників та посібників з усіх предметів для всіх класів, різноманітні онлайн-курси, підготовка до ЗНО тощо. Це потужна платформа для вчителів, які займаються дистанційною освітою, а також справжній гіпермаркет знань для учнів і батьків. До речі, електронні версії підручників можна також знайти на інших ресурсах: приміром, на «Репозитарії навчального контенту» http://ua.lokando.com/ або на сайті pidruchnyk.com.ua.
З огляду на те, що кількість охочих зростає, система дистанційного навчання стрімко розвивається. Так, іститут-розробник співпрацює зі столичною загальноосвітньою школою № 81. Утім, кількість шкіл, які пропонують дистанційну освіту, поступово зростає в різних куточках України. Перелік цих навчальних закладів можна знайти на офіційному сайті Міносвіти у розділі «для жителів Донбасу і Криму».
Віртуальну двійку не зітреш
Щоб здобувати знання на відстані, треба обрати школу, онлайн заповнити анкету й надіслати документи електронною поштою (можна сканкопії). Поки що дистанційно можуть навчатися учні, починаючи із 5 класу. Упродовж навчального року вчителі-предметники надсилають завдання та контрольні роботи онлайн, спілкуються зі школярами телефоном, за допомогою скайпу. У деяких школах ведуть електронний журнал успішності, куди учень та його батьки можуть увійти за допомогою пароля, є навіть віртуальні щоденники.
У київській загальноосвітній школі № 81 дистанційно навчаються 53 учні (41 — з Донеччини й Луганщини, 12 — із Криму). Якщо торік це були випускники, то цього навчального року освіту на відстані здобувають учні й інших класів.
«Ми вже виробили певний алгоритм дій, коли учень чи його батьки надсилають нам невеликий пакет документів, і ми зараховуємо школяра на дистанційне навчання, — розповідає «УК» директор Тетяна Зубар. — Наші вчителі електронною поштою надсилають учням корисні посилання для знаходження того чи того матеріалу, контрольні роботи, які педагоги перевіряють та у відповідь надсилають учневі зауваження».
У навчальному закладі є всі умови — два комп’ютерних класи. У межах регіонального проекту вчителі школи пройшли відповідне навчання. Адже кількість учнів поступово збільшується: приміром, торік навчалося 19 осіб. «Атестат українського зразка отримали тільки шестеро. Перешкодою стала поїздка до столиці, оскільки треба було обов’язково приїхати до Києва, щоб скласти ЗНО, — пояснює Тетяна Володимирівна. — На жаль, деякі випускники не змогли виїхати з окупованої території. Вони наполегливо навчалися, тому сподіваємося, що цього року складуть незалежне тестування й стануть студентами українських вишів».
У школі вже мають певний досвід дистанційного навчання, тож залюбки діляться з колегами корисними напрацюваннями. Для поліпшення навчання потрібні веб-камери — тоді була б змога залучити таких учнів до звичайного уроку в реальному часі (за допомогою скайпу). Школярі по той бік монітора нарешті відчули б себе повноцінними учасниками навчального процесу.
Приємно, що до дистанційної освіти долучаються і сільські навчальні заклади. Загальноосвітня школа в селищі Опитне, що на Донеччині, залюбки приймає дітей з окупованих територій. Нині тут навчаються одинадцятикласники. «Ці учні прагнуть отримати український атестат, мають високий рівень знань, — розповідає «УК» директор Опитненської школи Володимир Жучок. — Насправді вчителям нелегко знайти вільний час для спілкування з ними, тож доводиться приходити на роботу о 7 ранку, щоб встигнути до початку занять, або працювати дистанційно після уроків».
У нелегкій праці сільським педагогам неабияк допомагають доступні на електронних ресурсах матеріали. «Нещодавно звернулися батьки майбутнього першокласника з Луганська із проханням вступити на дистанційне навчання, — розповідає директор. — На жаль, початкову школу ще не залучено, але добре, що дорослі замислюються над вибором освіти».
За працю потрібно платити
Окрім запровадження експериментального проекту, торік Міністерство освіти і науки відповідним наказом (від 14 липня №761) спростило порядок запровадження дистанційної форми навчання у загальноосвітніх школах. Також профільне відомство звело до мінімуму потребу учнів з’являтися в навчальному закладі. «У школу треба приїхати лише один-два рази, щоб скласти державну підсумкову атестацію, — каже заступник директора департаменту загальної середньої та дошкільної освіти МОН Сергій Дятленко. — І ніде не зафіксовано, що ДПА має відбуватися в очній формі, тож опрацьовуємо питання, чи можна організувати складання цих іспитів дистанційно. ЗНО неможливо скласти на відстані, тож випускникам доведеться приїхати в обраний ними пункт тестування. Інколи з цим виникали проблеми. Тому в разі потреби проводитимемо додаткові сесії, щоб усі охочі змогли скласти тести. Боротимемося за кожного школяра і робитимемо, щоб ці учні здобували українську освіту і були українцями».
Актуальним залишається питання фінансування дистанційної освіти. Освітяни зазначають: поки що не прописано чіткого механізму оплати праці вчителів, які надають дистанційну освіту. Якщо у столичних школах запевняють, що педагогам платять «у рамках законодавства», то в сільській місцевості у вчителів, окрім власного патріотизму та ентузіазму, в кишені не додалося. Звісно, система дистанційної освіти для учнів загальноосвітніх закладів лише робить перші кроки і поступово вдосконалюється. Тож і це питання незабаром врегулюють. Головне, що така освіта дає шанс школярам Криму і Донбасу здобути якісні знання й отримати атестат, який відкриє їм дорогу в європейське майбуття.