Друзі мого сина-одинадцятикласника вже студенти: здобувають технічні спеціальності на державних формах навчання, мають стипендії. Причому, як з’ясувалося, маючи невисокі бали ЗНО з профільних предметів — на рівні 150. Засвоївши шкільну програму на традиційну «трійку» (100 балів отримуєш за те, що з’явився, а далі включається відповідна шкала оцінювання), принаймні півроку до наступної сесії є змога отримувати від держави стипендію.
«А ось на гуманітарний профіль, куди ти зібрався, з такими балами точно не пройдеш!» — «пресую» сина єдиним залізним аргументом, який не зі стелі впав: у державі справді не вистачає технарів. Тому уряд і збільшує замовлення на відповідні спеціальності. Про це і Прем’єр зі шпальт нашого видання заявляв.
Утім, коли переглянула торішні рейтингові списки, зрозуміла, що ті 150 балів — це «золотий стандарт» українського вступника. Адже він і справді прохідний, і не тільки на технічний фах. Директор Львівського центру оцінювання якості освіти Лариса Середяк підтверджує цю думку: «Переважна більшість випускників шкіл складають ЗНО на цьому рівні, незначний відсоток — нижче прохідних 124 балів, незначний — на 170—180 і на 190—200 балів. Позаяк нині кількість випускників має тенденцію до зменшення, вітчизняні виші пропонують більше місць, ніж фізично є абітурієнтів. За таких умов ЗНО, яке має сприяти відбору кращих, перетворилося на звичайнісінький набір.
І це дуже дипломатично сказано. Звісно, Україна має ким пишатися: цього року п’ять випускників набрали по 600 балів із трьох предметів, тобто повний максимум».
Та загалом ситуація насторожує: бо цей «золотий стандарт» — насправді з добрячим присмаком заліза, якщо не сказати залізобетону.
Так, ЗНО стало незаангажованим способом перевірки знань і дало шанс талановитим дітям. А якщо повернути медаль іншим боком… Для чого тим, хто вчиться на три з мінусом, вища освіта? Для чого державі і суспільству такі фахівці? Потрібно, як на мене, єдине — підвищувати прохідний вступний бал.
Поволі вимальовується й інша тенденція: кількість тих, хто складає ЗНО, зменшується. Це означає, що молоді люди усвідомлюють: вища освіта і достойне робоче місце — речі не тотожні. Водночас конкуренція за молодь зростає в геометричній прогресії. За кордон прямують кращі її представники, бо вчитися треба іноземною мовою.
У виші Європи приймають без ЗНО. Але ж і атестат про повну середню освіту там, за статистикою, отримують лише 70% учнів, тобто система контролю знань працює уже на шкільному рівні! Тож до інститутів та університетів, як у нас, усіх під один ранжир не записують, а відбирають кращих з усього світу.
У нас атестат про середню освіту отримують усі. Ви чули, щоб хтось його не отримав, залишився на повторний курс? Тож освітній «золотий стандарт» буде таким, як тепер, доки дозволятиме суспільство. Ось вам і відповідь на запитання, хто і як нас лікує, обслуговує, навчає…