Ім’я Євгена Штембуляка, першого українського чемпіона світу серед юніорів, сьогодні відоме всім. Про перемогу українського генія шахів на чемпіонаті світу в Нью-Делі 25 жовтня 2019 року сповістили всі світові засоби масової інформації, а 26 жовтня українця визнали «Шахістом дня планети». Двадцятиоднорічний міжнародний гросмейстер із шахів уже четвертий рік живе в США, де навчається в Техаському технічному університеті та захищає честь цього вишу в різних шахових турнірах. Після закінчення навчання хлопець планує повернутися в Україну.

Востаннє в рідному Чорноморську юнак був торік. Навчання в Техаському технічному університеті та шахові турніри забирають дуже багато часу в студента четвертого курсу факультету менеджменту та маркетингу. У навчанні, як і в шахах, у нього чудові успіхи.

Після перемоги на чемпіонаті світу серед двадцятилітніх шахістів та на першості України серед дорослих, я мав змогу поспілкуватися з Євгеном у кабінеті його батька Олега Борисовича Штембуляка, який очолює управління забезпечення діяльності Центру надання адміністративних послуг у місті Чорноморську.

Перші кроки

Хто грає у сім’ї у шахи? Зазвичай, батько. У Штембуляків було інакше — стародавньою грою захоплювалася мати. У п’ятнадцятилітньому віці вона здобула перший спортивний розряд. Далі всерйоз займатись завадили життєві обставини: навчання у виші, робота, заміжжя і діти.

Коли Євгену виповнилося п’ять років, Тетяна Львівна привела його в тодішній шахово-шашковий клуб. Над хлопчиком взяв шефство директор Вадим Борисович Білий. А після занять сина екзаменувала мати. Звичайно, спочатку їй було чого повчити його, але через два роки Женя сам став першорозрядником.

Далі участь у різноманітних турнірах. У чемпіонатах України Євген з року в рік ставав чемпіоном, легко перемагаючи навіть старших за віком суперників. А ось з чемпіонатами Європи в нього якось не складалося.

Фатальна двійка

«У мене виникла якась фобія перед цифрою два, — зізнається Євген. — Тричі брав участь у чемпіонатах Європи, й тричі ставав віцечемпіоном». Причому чемпіонам він ніколи не програвав. Ось це й було образливо, адже перемога діставалась не кращим за нього одноліткам. Утім, характер хлопчика допоміг йому психологічно не зламатися. Євген оптиміст й завжди вірив, що найважливіші перемоги в нього ще попереду. Та й поразки багато чого вчать спортсменів. Євген брав участь у багатьох міжнародних турнірах і посідав призові місця, здобуваючи так необхідний досвід гравця.

Минали роки. Коли Євгену виповнилося десять, він зрозумів, що з місцевого рівня він уже виріс. І тут йому пощастило. У тодішньому Іллічівську блискуче виступав у різних вітчизняних та міжнародних шахових турнірах майстер спорту міжнародного класу Роман Володимирович Тісевич. Саме до нього й напросився Євген. Майстер спорту міжнародного класу зразу побачив у юному шахістові чималий потенціал й погодився стати його тренером.

— За сім років Роман Володимирович фактично зліпив з мене шахіста, поставив гру та вселив впевненість у власні сили, — зізнається Євген. — Він і зараз мій тренер. З ним завжди можу порадитися.

Грати Євген став краще. Перемоги в Україні вже сприймалися, як щось звичне. Але на юнацькій Шаховій олімпіаді Штембуляк знову стає не чемпіоном, а віцечемпіоном. Здається, прокляття другого місця юнаку не здолати. Так вважали фахівці, які спостерігали за грою юного шахіста.

Навчання у США

Після закінчення школи Євген вступив до соціального університету в Москві, де провчився чотири місяці. Тут він виграв міжнародний турнір за участю іменитих гросмейстерів. І ось тоді йому надійшла пропозиція від Техаського технічного університету, де шахам відводили почесне місце. Талановитих юних шахістів навчальний заклад шукає по всьому світу. Неодноразового чемпіона України серед дітей і юнаків та триразового віцечемпіона Європи не могли не помітити в одному з найкращих університетів. Пропозиція Євгену Штембуляку надійшла дуже спокуслива. Виш обіцяв оплачувати його навчання, а студент за це мав захищати честь університету на різноманітних змаганнях. Вимога в американців була лише одна — вільне володіння англійською мовою.

— Після закінчення школи я хоч і вивчав англійську, але знав не більше 150 слів, — зізнався Євген.

— А як розв’язав проблему?

— Пішов на інтенсивні курси й місяць вивчав мову самостійно, — відповів він.

— І цього вистачило?

— Звичайно.

Юнак без особливих проблем пройшов співбесіду, склав тести й був зарахований студентом факультету менеджменту та маркетингу Техаського технічного університету. Його університетським тренером із шахів став колишній відомий міжнародний гросмейстер із Криму Олександр Оніщук, який давно жив за океаном.

За три роки Євген не тільки освоївся в США, а й приніс чимало перемог університетській команді. Участь у шахових турнірах не заважає йому вчитися на відмінно. Шахам щотижня приділяє не менше 20 годин. Євген Штембуляк уже має своїх учнів. «За кордоном у перших — четвертих класах є уроки з шахів, — каже Євген. — Це дуже красива гра, вона розвиває мозок та виховує особистість. В Україні до цього ще не додумалися. А варто було б! Менше мали б проблем з важкими дітьми».

Чемпіонат світу

У день двадцятиріччя Євген Штембуляк отримав подвійний подарунок. 12 березня його привітали телефоном батьки, а Федерація шахів України сповістила про присвоєння йому звання міжнародного гросмейстера. Так він отримав найвище спортивне звання у двадцятилітньому віці.

А з 15 по 25 жовтня в Нью-Делі (Індія) мала відбутися першість світу з шахів серед юніорів. Вік учасників змагань — до двадцяти років.

— Я зрозумів, якщо не поїду, жалкуватиму все життя, — зізнається Євген. — Але де взяти гроші хоча б на поїздку в Індію?

Зателефонував батьку.

— Не хвилюйся, синку, гроші будуть! — запевнив той.

І кошти на поїздку знайшли. Спонсором став Іллічівський зерновий термінал. На найважливіший і поки що єдиний у своєму житті світовий турнір Євген Штембуляк прилетів із США за день до початку. У рейтингу ймовірних переможців чемпіонату світу він був лише сьомим. Та й чого дивуватися?

Адже в Індію змагатися за світову шахову корону приїхало 15 міжнародних гросмейстерів та три майстри спорту міжнародного класу.

Але в шахах усе вирішується за шахівницею. Після трьох турів очок не втратили лише Євген Штембуляк та іспанець Мігель Сантос. У четвертому жереб звів їх в очному двобої. Після 31 ходу гросмейстери в рівноцінній позиції погодилися на нічию. А вже в п’ятому турі суперником українця став індієць Рамешбабу Праггнандху, який за місяць до цього став чемпіоном світу з шахів серед вісімнадцятилітніх спортсменів. Саме індійцю більшість спеціалістів й пророкували чемпіонство в змаганнях на рідній землі. Але українець довів індійцю, що його надії на другу поспіль світову корону примарні. Після видовищної перемоги над улюбленцем місцевої шахової публіки Євген Штембуляк вийшов в одноосібні лідери і впевнено наближався до фінішу.

В останньому турі нашого співвітчизника задовольняла нічия, а ось талановитий 21-річний міжнародний гросмейстер із Росії Володар Мурзін у разі перемоги ставав віцечемпіоном світу. Ще в міттельшпілі українець побачив рідкісну за красою комбінацію й врешті-решт провів її. На 63 ході впертому росіянину довелося здатися та завершити турнір лише на десятому місці.

Євген Штембуляк, випередивши найближчого суперника на пів очка, став чемпіоном світу. Такого успіху раніше домагалися Борис Спаський, Анатолій Карпов, Гаррі Каспаров та Вішванатан Ананд, які потім ставали чемпіонами світу й серед дорослих.

Особливо раділи успіху свого підопічного Роман Тісевич та Олександр Оніщук. Учень перевершив своїх тренерів. Хіба може бути кращою нагорода за нелегку тренерську роботу?

Турнір в Україні

Що було далі? Ще один важливий турнір. Щоправда, спочатку Євген Штембуляк не збирався брати участь у чемпіонаті України з шахів.

Йому захотілося приїхати до рідної країни, яку він не забуває за кордоном. Але Олег Борисович Штембуляк порадив сину поєднати приємне з корисним — узяти участь у першості країни з шахів.

Змагання з 9 по 19 грудня проходили в Луцьку. Серед учасників були члени збірної України, які місяць тому стали віцечемпіонами Європи! Одного разу Євген уже брав участь у першості країни серед дорослих і став тоді десятим. Але з тих пір минуло три роки. Для шахів це вічність. Та й у майстерності юнак значно додав.

І ось турнір. Несподівано для багатьох спеціалістів студент із США легко обходить усіх членів збірної України з шахів, виграючи у них як білими, так і чорними фігурами. Сім очок із дев’яти можливих набирає він, вигравши п’ять партій та чотири звівши внічию! Навіть зараз, аналізуючи деякі партії останнього чемпіонату України, фахівці дивуються, як двадцятирічний хлопець здолав міжнародних гросмейстерів! Такого навіть Боббі Фішеру ніколи не вдавалося.

У колишньому шахово-шашковому клубі, а нині Чорноморській дитячо-юнацькій спортивній школі з шахів і шашок, про свого найкращого вихованця не забувають. Його партії на різних турнірах ретельно розбирають та вчаться у Євгена, як треба грати.

— Коли раніше один новий хід вирішував долю партій у матчах Карпов—Каспаров за звання чемпіона світу, то нинішні гросмейстери не одним, а кількома оригінальними ходами можуть перевернути в партії все з ніг на голову, — сказали мені у ДЮСШ з шахів та шашок.

— А якби суперником нашого чемпіона виявився сам Роберт Фішер?

— На вісімнадцятому ході він би здався.

Ігри світових легенд Карпова і Каспарова сьогодні здаються примітивними. Магнус Карлсен обіграв би їх обох із заплющеними очима за двадцять ходів. Сьогодні 15-річний шахіст змусив би не раз попітніти за шахівницею минулих ексчемпіонів світу.

Удома ним пишаються

Після першості України з шахів у Луцьку, Євген Штембуляк на кілька днів заїхав до батьків. У міській раді колишнього стипендіата премії Чорноморського міського голови вітали з успіхом на чемпіонаті світу, але ніхто чомусь не згадав, що перед ними стоїть і новоспечений чемпіон України серед дорослих.

А успіх, між іншим, був не менш вагомим, бо навіть важко пригадати, кому з шахістів вдавалося ставати найсильнішим у двадцятирічному віці! Євген нагадувати про своє чемпіонство не став. Він дуже скромний хлопець.

Спочатку чемпіон світу вислухав привітання від мера міста Валерія Хмельнюка, який уже не одне десятиліття піклується про розвиток різних видів спорту в Чорноморську, а потім поспілкувався з юними шахістами та їхніми батьками й роздав автографи. Звичайно, батьків шахових вундеркіндів цікавило, як стати міжнародним гросмейстером.

— Треба бути закоханим у шахи, слідкувати за змаганнями, аналізувати кращі партії, а головне мати наполегливість і терпіння, — сказав Євген. — Але, коли це у вас не вийде, то шахи — це гімнастика розуму. А це знадобиться під час навчання у виші.

Дехто з батьків попросив чемпіона світу перевірити свого сина в грі. І Євген охоче це зробив. А потім його взяли в міцне кільце телевізійники. Згодом, уже в сквері, хвилин десять спілкувався з кимось телефоном англійською…

Микола ГОНЧАРУК
для «Урядового кур’єра»