Коли активний прибічник унії архімандрит Кунцевич у 1618 році спробував зробити візит до православного Могильова, містяни закрили перед ним ворота. У Речі Посполитій це розцінили як повстання. Два десятки його організаторів стратили, православні церкви передали уніатам, а на жителів наклали величезний штраф.
Не дивно, що коли 1654-го під ворота Могильова підступило московське військо, йому здалися без бою і щиро вітали «асвабадітєлєй», які нібито розпочали війну лише задля захисту єдиновірців. Однак невдовзі з’ясувалося, що «руські» — ніякі не русини (так тоді називали жителів Руси-України), а московити, які нещадно грабували жителів та силоміць замінили місцевих священиків на привезених із Московії.
Після шести років окупації обурення могильовців досягло межі й спровокувало справжнє повстання. Уранці 1 лютого 1661-го, коли вільні від служби солдати московського гарнізону вже звично почали обхід ринку, грабуючи торгівців, несподівано розчинилися ворота ратуші. Із них вибігли члени магістрату на чолі з бургомістром, який розмахував мечем. Вигукуючи «Пора! Пора!», вони атакували московських стрільців, 7 тисяч яких перебили за три години, визволивши Могильов від окупантів. А нинішній герб міста досі нагадує про цю подію.