І один у полі воїн. Коли це поле наше, українське, і йдеться про злагоджену роботу розрахунку гаубиці Д30. А коли працює батарея таких потужних гармат, то кожна одиниця стає міцним елементом у потужному механізмі опору російським окупантам. І не стільки опору, скільки завдання ворогу відчутного вогневого ураження на південному напрямку. Тут воїни-артилеристи однієї із бригад Десантно-штурмових військ Збройних сил, що воює на півдні України, зі знанням справи підтримують визволення нашої Батьківщини від кремлівських зайд. Під ногами окупантів горить наша земля, й жодного прощення їм не буде навіквіків.
«Бойові завдання виконують якісно, техніка чудова, настрій у хлопців піднесений»,— запевняє командир батареї.
І принагідно згадує про ефективне ураження ворожого підрозділу радіоелектронної боротьби: ось немає у хлопців ні зв’язку, ні інтернету, хоч відносно недалеко працює Старлінк. Кілька пострілів — і мов за порухом чарівної палички зв’язок з’явився — 4G. Ось такий подвійний плюс нам і жирний мінус окупантам.
А що вже казати, коли українські десантники беруться до справи, застосовуючи закордонні зразки, — 105мм гаубиці L119 і 155мм М777. Обидві маневрені, здатні оперативно змінювати позиції завдяки тривалому вишколу і злагодженості розрахунків. Перша боляче кусає, після обробки ворожих позицій її чіпляй мало не до джипа — й гайда, шукай вітра в полі. Друга також легша в пересуванні за радянські зразки. Проте б’є прицільніше за них і завдає окупантам серйозних втрат. Недаремно «з того боку» на їхні розрахунки оголошено окреме полювання, та, крім облизня, ніхто ще нічого не впіймав. Ці дві гармати наші каноніри часто називають снайперськими. І таки є за що!
Тому немає жодних сумнівів, що артилеристи-десантники дошкулятимуть російським ворогам доти, доки не побачать у приціли їхні п’яти за межами України.
Михайло ЮРЧЕНКО
для «Урядового кур’єра»