Ярослав САДОВИЙ
«Урядовий кур’єр»
Вчені з Мерілендського університету (США) і Університету Тохоку (Японія) пояснили, чому у планети Меркурій дуже велике, як для її розміру, металеве ядро. Нове пояснення, як пише видання Progress in Earth and Planetary Science, спростовує гіпотезу, що з'явилася кілька десятиліть тому.
Досі вважалося, що велике ядро Меркурія – результат зіткнень планети з іншими небесними тілами в період формування Сонячної системи. Вчені вирішили, що основна частина кам'янистої мантії Меркурія зруйнувалася в той період, тому ядро планети таке велике. Однак нова наукова робота спростовує таке твердження.
Провідні автори нового дослідження, Вільям Макдоноу і Такаші Йошізакі створили модель, яка показує, що маса, щільність і концентрація заліза в ядрі кам'янистої планети визначаються її відстанню до магнітного поля зірки. «Є зв'язок між вмістом металу в ядрі планети і відстанню між планетою і Сонцем. Наша робота показує, через що виник такий зв'язок», – пояснив Макдоноу.
На перших етапах існування Сонячної системи, коли молоде світило було оточене газопиловими хмарами, з якого пізніше народилися планети, зерна заліза притягувалися ближче до зірки під впливом її магнітного поля. Відповідно, ядра тих планет, які сформувалися ближче до Сонця, містять більше заліза.
Для підтвердження нової гіпотези вченим потрібно знайти іншу планетну систему зі скелястими планетами, розташованими на великих відстанях від батьківської зірки. Якщо щільність планет буде падати з відстанню, як це відбувається в Сонячній системі, дослідники зможуть зробити остаточний висновок, що магнітне поле зірки впливає на формування планет.