"Авіакатастрофа в Гібралтарі"

75 РОКІВ ЗАГИБЕЛІ ВЛАДИСЛАВА СІКОРСЬКОГО

ВЕРСІЯ. У Росії полюбляють заявляти, що, мовляв, денонсація пакту Молотова — Ріббентропа призведе до відновлення кордонів, які існували до того, тобто повернення західноукраїнських земель Польщі. Насправді ще 30 липня 1941 року було підписано радянсько-польський договір Сікорського — Майського, за яким СРСР визнав радянсько-німецькі договори від 1939 року про зміни території Польщі такими, що втратили чинність.

Глава польського уряду в еміграції Владислав Сікорський вважав це визнанням радянською стороною довоєнних кордонів. А Сталін, який уповноважив на підписання документа посла у Великобританії Майського, заявляв, що йдеться лише про згоду на переговори про нову лінію розмежування між Польщею й СРСР.

Сікорський, який брав участь ще у радянсько-польській війні 1920 року, не мав ілюзій стосовно ставлення Сталіна до відновлення демократичної Польщі й доклав усіх зусиль для обстоювання інтересів своєї окупованої держави. Зрозуміло, що це викликало лють кремлівського вождя і значно ускладнювало життя тодішніх керівників Великобританії й США, які були зацікавлені в добрих відносинах з СРСР.

Лише дивом занадто незалежний керівник пережив аж три інциденти. 21 березня 1942 року в літаку Сікорського вже після зльоту виявили бомбу, яку вдалося знешкодити. 30 листопада 1942-го і 12 січня 1943-го ще два польоти трохи не завершилися катастрофою через нібито випадкову відмову двигунів.

Усе це засвідчує, що загибель глави польського уряду 4 липня 1943 року аж ніяк не була випадковою. Цього трагічного дня літак із Сікорським та вищим військовим керівництвом Польщі, які поверталися з інспекційної поїздки до польської армії, яка воювала на Близькому Сході, через кілька секунд після злету з аеродрому в Гібралтарі упав у море.

Залишитися живим пощастило лише першому пілотові. Найдивніше, що велетенський важкий бомбардувальник В-24 під час падіння на воду з висоти 50 метрів з малою швидкістю польоту чомусь розірвало на дрібні шматки, як заявили про це водолази, обстеживши місце катастрофи.

Російська емігрантська преса, як і радянські газети після вбивства у 1938 році лідера ОУН Євгена Коновальця, відразу почала оббілювати СРСР. Мовляв, загибель Сікорського — це справа рук іноземних спецслужб, а британці найбільше зацікавлені в усуненні незговірливого керівника уряду Польщі. Після виявлення масових захоронень польських військовополонених у Катині він розірвав дипломатичні відносини з Москвою, натомість як Великобританія і США вдавали, що вірять заявам Сталіна про знищення поляків фашистами.

Нині версію вбивства Сікорського британцями активно пропагують у Росії, хоч імовірніше, що це злочин сталінських спецслужб. У день трагедії фактично поряд з В-24 глави польського уряду на аеродромі Гібралтару стояв літак радянського посла Майського, що відкривало широкі можливості для диверсії. Саме тоді тут перебував начальник британської контррозвідки на Піренейському півострові Кім Філбі, який, за власним визнанням, із 1940 року вже працював на СРСР.

На жаль, у чесному розслідуванні загибелі Сікорського ніхто не був зацікавленим. Отож вже четвертий замах на керівника Польщі офіційно списали на нещасний випадок. Мовляв, у перевантаженому літаку зрушили з місця погано закріплені мішки з поштою та заклинили тяги рулів висоти, що призвело до катастрофи.

Авторська рубрика лауреата премії
ім. Івана Франка Віктора ШПАКА («Урядовий кур’єр»). 
Ілюстрацію надав автор