Стереотип про роботу військових медиків донедавна вкладався в рамки байки про розділену навпіл пігулку, мовляв, одна її частина — від голови, друга — від живота. Широкомасштабна війна росії проти України відкинула геть це сприйняття як недолугий пережиток минулого.
Військові медики, які нині проходять службу в Десантно-штурмових військах ЗСУ, — це переважно ті, хто ще на початку 2022 року не мав практичного військового досвіду. Проте вони мають чи не найвищий рівень мотивації та кваліфікації. За період перебування у Збройних силах України вони відчули різницю між цивільною та бойовою роботою. Вона не просто величезна, це провалля. А нинішні вправність і професіоналізм досягалися виснажливими тренуваннями на полігонах.
Під танковими й артилерійськими ворожими обстрілами, під авіаударами, в будь-яку погоду евакуація поранених побратимів із найвіддаленіших і найгарячіших ділянок фронту має відбуватися оперативно й безперешкодно. Для цього їм відведено від 15 до 40 хвилин. І вони вкладаються в ці жорсткі межі, адже йдеться про життя бойових побратимів, яких доправляють до шпиталів живими. Завдяки вишколу, доведеному до автоматизму, злагодженим діям членів екіпажів медичних автомобілів і надійності самої техніки.
Нею підрозділи ДШВ забезпечено в достатній кількості, зокрема завдяки технічній допомозі наших міжнародних партнерів. Хоч іноді для евакуації поранених доводиться використовувати те, що під рукою, — від МТЛБ до звичайної вантажівки. Але життя наших воїнів тут звикли цінувати якнайвище.
«Це робота не для кожного, — розповідає медик евакуаційного відділення медичної роти одного з підрозділів ДШВ, який бере участь у визволенні півдня нашої країни від російських окупантів. — Надто велику відповідальність покладено на нас. А першу допомогу часто доводиться надавати без найменшого натяку на стерильність. У цивільному житті в будь-якого лікаря волосся стало б дибки лише від думки про це. Однак війна диктує свої умови».
Бойові медики прийняли їх — до нашої спільної Перемоги.
Михайло ЮРЧЕНКО
для «Урядового кур’єра»