ПРЕМ’ЄРА. Рівненські лялькарі вперше ставлять мюзикл для дорослих — «Людина з Ламанчі» (за мотивами «Дон Кіхота» Сервантеса). З піснями, запальними іспанськими народними танцями в стилі фламенко, з безліччю спецефектів, та ще й у супроводі їхніх «рідних» ляльок. Здається, в цій складній для виконання виставі вони просто-таки перевершили самі себе: принаймні лялькова сцена точно стала для них тіснуватою.
Це вже друга робота головного режисера Брестського театру ляльок Дмитра Нуянзіна в Рівненському ляльковому театрі — так би мовити, творча співпраця між добрими сусідами. У свою чергу, в минулому театральному сезоні рівненські лялькарі успішно підкорили не лише білоруського, а й російського глядача аж в Астрахані.
А чому раптом дорослий репертуар і чому саме ця вистава?
— Бо її головний герой — лялькар! — не задумуючись, відповідає директор театру Володимир Данилюк. — Зі своїми мріями про досконалість світу і, якщо хочете, божевільним ідеалізмом він потрапляє до в’язниці, де йому вдається змінити навіть суспільне дно: у повії Дон Кіхот бачить Дульсинею, у в’язнях — людей із добрими намірами. Бо переконаний: найбільше безумство — сприймати життя таким, яким воно є, а не вдосконалювати його!
Зрештою, він щиро переконаний: змінити світ на краще може кожен — варто лише захотіти цього й змінити своє ставлення до речей, які тебе оточують.
Дорослому глядачеві ця думка передається в різний спосіб, навіть через сцени насильства. Але все заради одного: якщо дорослі будуть переконані в тому, що життя прекрасне, вони неодмінно закладуть це відчуття у власних дітях.
А може, якраз отого божевільного ідеалізму, носієм якого є Дон Кіхот, звичайного життєвого донкіхотства нам найбільше й не вистачає сьогодні?
Принаймні, я полишала залу саме з цією думкою…
Дон Кіхот — він і через століття Дон Кіхот… Фото надане автором