Астрономи довго намагалися пояснити, яким чином Сатурн обзавівся своїми чудовими кільцями. Існувало дві основні гіпотези: або кільця утворилися одночасно з самим Сатурном, або вони сформувалися вже пізніше за планету.
Опублікована нещодавно робота вчених з США та Великобританії, схоже, залишає мало шансів першої версії – тобто кільця виникли все-таки після формування Сатурна, як планети. Друга і більш драматична новина полягає в тому, що існувати в звичному окільцьованому вигляді Сатурну залишилося за космічними мірками не так довго: вже через триста мільйонів років від кілець, швидше за все, нічого не залишиться.
Причина полягає в тому, що іонізовані сонячним випромінюванням частинки льоду, а саме з них в основному складаються кільця, затягує у верхні шари атмосфери Сатурна його магнітне поле.
Тобто кільця просто падають на планету; щосекунди на Сатурн випадає від 400 до 2900 кілограм льоду. Аналіз спектральних слідів цього «дощику» і дозволили вченим розрахувати життя кілець.
Орест ГОРЯНСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»