Жителі будь-якої правової країни навіть уявити не можуть, щоб злочинець, якого суд позбавив волі, спокійнісінько гуляв собі. А в Запорізькій області є кілька подібних прецедентів. В Енергодарі через бездіяльність місцевих працівників поліції засуджений перебував на волі, натомість мав бути в колонії. За даними першого заступника керівника енергодарської прокуратури Олександра Солодкого, такий факт виявили фахівці прокуратури, перевіряючи дотримання вимог КПК та КВК України, інших нормативно-правових актів під час виконання кримінальних покарань у вигляді позбавлення волі. Встановлено, що вироком Енергодарського міського суду жителя Кам’янсько-Дніпровського району засуджено за ч.2 ст.286 КК України до чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на три роки. Вирок набув законної сили торік у жовтні.
Виконання вироку було покладено на Кам’янсько-Дніпровський відділ поліції ГУНП в Запорізькій області. Але працівники поліції належних заходів чомусь тривалий час не вживали. Тож засуджений перебував на волі. Прокуратура втрутилася, після чого працівники поліції засудженого знайшли у Запоріжжі, затримали та доправили до слідчого ізолятора.
Ще дві особи, яких суд першої інстанції засудив до тривалих термінів ув’язнення, взагалі зникли з поля зору правоохоронців та суддів. Вони були членами злочинної міжрегіональної групи, яка виготовляла та розповсюджувала психотропні речовини. Роботу розгорнули на всю в Запорізькій та Дніпропетровській областях. Ця група була дуже законспірованою, тому й діяла аж півтора року. Перед самісіньким винесенням вироку (підсудному залишалося сказати останнє слово. — Авт.) головний розповсюджувач наркотиків Ч. пішов у мандри. Справа в тому, що підсудних, крім ватажка, не взяли під варту, хоч їм інкримінували тяжку та особливо тяжку статті (ст. ст. 306 і 307 КК України) «фінансування й розповсюдження наркотичних засобів». Цей втікач «мандрує» й досі. Поки його шукали, утік і другий, який виготовляв наркотики, — уже після винесення йому вироку судом першої інстанції про 9 років позбавлення волі. При цьому організатор отримав 10 років, а розповсюджувачка зілля — 6 років позбавлення волі.
«Цього втікача свого часу затримали на гарячому, — коментує суддя Запорізького апеляційного суду, який розглядає цю справу, Вадим Мульченко. — У його авто виявили прилади для виготовлення зілля і готові прекурсори. Тож я не розумію, чому йому на досудовому слідстві змінили запобіжну міру тримання під вартою на внесення застави. Він утік, вже маючи вирок — дев’ять років тюрми. Його втечі сприяло й те, що, крім апеляційних скарг самих засуджених, прокурор також подав апеляцію з проханням «накинути всім по року». У такому разі апеляційний суд не може розглянути апеляцію прокурора, де йдеться про погіршення стану обвинуваченого, без участі самих засуджених. Тому розгляд цієї апеляції й затягнувся. Хоч матеріали стосовно другого втікача вивели в окреме провадження, втечі цього фігуранта справи також сприяла погана робота дільничної служби та невиконання поліцією заходів щодо примусового доставлення фігурантів справи. Бо в законі чітко сказано, що особу, до якої застосовують такі заходи, потрібно доставити особисто в призначені місце та час. Натомість поліція хіба що може зобов’язати підсудного самого з’явитися в суд. Це призводить до правового нігілізму, коли кожен тлумачить закон на власний розсуд, як йому заманеться».