МАЙНО
З 1 січня 2013 року реєстрація прав власності відбувається за оновленою і спрощеною процедурою
У яких випадках людям слід звертатися до державних реєстраторів, у яких — до нотаріуса, а коли може допомогти й відома випробувана часом система БТІ? У зв’язку з новими вимогами у державній реєстрації речових прав на нерухоме майно ці питання журналістам у прес-центрі уряду пояснював голова Державної реєстраційної служби Леонід Єфіменко.
У чому ж полягають відмінності між звичним, розтягнутим у часі процесом оформлення прав на володіння тим чи іншим майном і запровадженими з 1 січня новаціями? Таку реєстрацію досі проводили територіальні органи Держземагентства, органи місцевого самоврядування, БТІ та нотаріуси. Відтепер цим займатимуться дві структури системи Мін’юсту: реалізацію повноважень Державної реєстраційної служби забезпечуватимуть підрозділи й територіальні органи міністерства та відомі вже нотаріуси.
Так от, державні реєстратори беруться за справу в наступних випадках: реєструють права власності з видачею відповідного свідоцтва на новозбудовані, реконструйовані об’єкти нерухомості; об’єкти, внесені до статутного фонду, тобто проводять так звану первинну реєстрацію. До їх компетенції входить також державна реєстрація прав на підставі рішень органів влади, зокрема судів, прокуратури, податкових органів чи місцевого самоврядування.
Більшість операцій зі спадковими справами залишиться у віданні нотаріату. БТІ ж займатимуться безпосередньо тим, що закладено в їх назву —технічною інвентаризацією. А чи доведеться переоформлювати отримані раніше документи? Леонід Єфіменко заспокоїв, що такого не станеться, коли їх було оформлено з дотриманням чинних до 1 січня 2013 року норм.
«Черг до державних реєстраторів, які спостерігалися на підступах до сумнозвісних БТІ, бути не повинно, — запевнив фахівець. — Це гарантувати можемо». По-перше, відповідних державних служб і самих реєстраторів набагато більше, ніж БТІ. По-друге, останні збирали людей з безлічі питань.
Нинішня ж інституційна система складається з 583 органів державної реєстрації, де працює 2646 державних реєстраторів. Крім того, відповідні функції покладено й на 6835 нотаріусів.
За державну реєстрацію права власності на нерухомість стягується державне мито 119 грн, тобто в розмірі семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Дешевше обійдеться обтяження права на нерухоме майно —51 грн, або ж лише три таких мінімуми. На стільки ж потягне й плата за внесення змін до Державного реєстру, зокрема за виправлення помилки, здійсненої не з вини держреєстратора. А за витяг (надання інформації) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно доведеться викласти 120 грн.
Станом на вчорашній ранок було подано 457 заяв на державну реєстрацію, повідомив Леонід Єфіменко. З них 39 вже задоволено, хоча законом передбачено двотижневий термін. Налагоджена робота системи дає підстави вже за рік скоротити цей період до одного тижня.