Ще у грудні Міністерство охорони здоров’я перерахувало фірмі-посереднику 52 мільйони гривень для закупівлі препаратів на лікування ВІЛ-інфікованих. Їх мало вистачити на всіх для безперервного догляду за хворими. Уже липень. Державу лихоманить, бо в лікарів і пацієнтів одна тривога: а чи будуть завтра препарати? Сумніви не безпідставні: ліків фірма-постачальник завезла лише на чотири мільйони, ще й назву змінила. А це, стверджують знаючі люди, перша ознака ненадійності.
Звісно, захвилювалися і в міністерстві. Замість ліків надсилають в обласні центри запити про їхні залишки. Проводять селекторні наради з цього приводу. На останній констатували: ліків вистачить до серпня. А далі… Що буде далі, залишається великим запитанням.
У міністерстві прагнуть врегулювати ситуацію. Шукають резерви. Але що й де візьмеш, якщо нічого не поклав? Розробили запасну схему лікування, якщо препарати, що використовуються, закінчаться.
— Фірма-постачальник порушила умови договору, — заявляє заступник міністра охорони здоров’я Ігор Перегінець. — Вживатимемо відповідних заходів. Водночас зробимо все для того, аби не перервати процес лікування.
Одне слово, скрізь переполох від невизначеності майбутнього. І так не лише з ліками для ВІЛ-інфікованих, а й з іншими, що їх закуповують за державні кошти. Фахівці благодійного фонду «Пацієнти України» вважають, що через брак ліків у державі щодня гине до тисячі людей. Ось така ціна дій чиновників, які віддають гроші платників податків посередникам.
Виходить, систему закупівлі ліків зорієнтовано для їх збагачення, а не для медичних потреб народу. А держава виступає горохом при дорозі, який скубуть хитруни й нахаби. Розмов про удосконалення закупівлі ліків — греблю гати. А результат у лікарів і пацієнтів повис запитанням: «Що буде в серпні?» І все в системі побудовано так хитро, що відповісти на нього нікому. То, звісно, відповідні служби мають запитати: «Де ж товар за витрачені державні гроші?». І ще: чому держава себе не захищає, а лише констатує збитки?