У Чернівцях у лікарні 29 березня на 78-му році життя помер відомий український поет Віталій Колодій.
Колодій Віталій Дем'янович народився 19 січня 1939 року в місті Первомайську Одеської (тепер Миколаївської) області в родині робітника. Батько загинув на війні. Навчався в Первомайській середній загальноосвітній школі I–III ступенів № 17. Перші вірші почав писати в 3-му класі. Разом із своїм однокласником Миколою Вінграновським відвідував засідання літературного об'єднання.
Після закінчення школи вступив на механічне відділення Одеського технікуму нафтової і газової промисловості. Після його закінчення отримав диплом механіка і направлений до міста Сторожинець, де працював на нафтобазі.
В 1963 році закінчив філологічний факультет Чернівецького університету.
Віталій Дем'янович Колодій працював у газеті «Молодий буковинець», завідуючим відділом культури чернівецької газети «Радянська Буковина», був редактором часопису «Буковинське віче»
В 1970-х роках мешкав в місті Одеса, де спочатку працював відповідальним секретарем обласної газети «Чорноморська Комуна». Згодом перейшов до видавництва «Маяк», де був спочатку завідувачем редакції художньої літератури, а потім головним редактором видавництва.
З 1979 року живе і працює в місті Чернівці. Очолював Чернівецьку обласну організацію Спілки письменників України.
Друкуватись почав в 1965 році. В 1967 році вийшла друком перша збірка поезій «Зажинки», загалом видано біля десятка його поетичних збірок, перекладав поезію зі слов’янських та інших мов.
У 2007-2008 роках у видавництві «Букрек» побачило світ шеститомне видання його вибраних творів.
За свою перекладацьку працю Віталій Колодій удостоєний престижних міжнародних літературних премій – імені Міхая Емінеску, Спілок письменників Румунії та Молдови, відзначений дипломом всесвітнього поетичного форуму, що проходив під егідою Академії «Париж – Бухарест».
Твори самого Віталія Колодія перекладені абхазькою, болгарською, естонською, німецькою, російською, румунською, угорською. Високо поцінована в Болгарії драматична поема «Північний вирій», у якій він звернувся до постаті видатного болгарського письменника Івана Вазова. А в Угорщині побачили світ лірико-філософські мініатюри.