ФУТБОЛЬНИЙ ВУНДЕРКІНД. Учені з Данії вирішили з’ясувати, в чому полягає секрет успіху аргентинського футболіста Ліонеля Мессі, який, фізично нічим не вирізняючись серед колег і суперників, уже третій рік поспіль отримує «Золотий м’яч» як кращий гравець планети.
«Ліонель Мессі - дивовижна людина. Зростом він менший за багатьох інших, не володіє величезною силою, бігає не дуже швидко - тобто за всіма основними фізичними параметрами особливо не вирізняється», - цитує сайт www.videnskab.dk Єспера Левінда Андерсена, керівника лабораторії відділення спортивної медицини в лікарні Біспеб’єрга в Данії.
«Він швидше за інших переставляє ноги і може миттєво міняти напрям руху, але якщо говорити про такі загальні параметри, як витривалість та швидкість, то тут він програє. Однак загалом всі ці особливості утворюють прекрасне поєднання. Напевно, у нього є власне сприйняття часу і простору - він може в потрібний час відреагувати на будь-який зовнішній сигнал і не просто його помітити, а перевести в дію зі свого боку. Ми не можемо проводити такі тести на футболістах, але тут, переконаний, маємо справу з чимось винятковим і видатним», - додав учений.
Дослідник мозку людини Труелс Весенберг Х’яр вважає, що річ ще й у тому, що Мессі натренував свою реакцію до автоматизму. За його словами, коли людина постійно відпрацьовує якусь дію, мозок з часом починає заздалегідь «читати» ситуацію. «Це означає, що увага в цьому випадку направлена тільки на те, що має стосунок до конкретної дії. Для футболіста це м’яч, колеги по команді і гравці команди суперника, а не вболівальники на трибунах. Він ніби пропускає повз себе все другорядне і приймає правильні рішення в потрібні моменти», - пояснив Х’яр.
Крім того, продовжив він, має значення і розмір мозку. «Відомо, що 10 % величини показника IQ залежить від розміру головного мозку. Це важливо, якщо в голові потрібно тримати багато інформації і щоб мати конструктивний обмін даними з навколишнім середовищем», - підкреслив учений.
Професор Ларс Арендт-Ніельсен з Університету Аальберга вважає, що у Мессі просто хороші гени. «Можливо, у нього більш правильна координація м’язів, ніж у інших. Він задіює ті чи інші м’язи в тому порядку, який необхідний для вирішення певного завдання, активізує якісь більше, якісь - менше, залежно від того, що потрібно в певній ситуації. Людина самотужки не може такого досягти, тут справа в генетиці», - впевнений вчений.
Данець Томас Булл Андерсен підкреслює, що футболістові надає переваги перед суперниками все ж таки невисокий зріст. «Невеликий гравець може розвинути значне прискорення у всьому тілі - і під час бігу, і за необхідності поміняти напрям. У боротьбі за м'яч він також виграє у високорослого за рахунок більшої частоти рухів ногами», - зазначив експерт.