.jpg)
РАДІОЗАХІД
У День української писемності та мови на Луганщині, як і у всій країні, охочі перевіряли свою грамотність
Цього року два десятки чоловік зібралися в Українсько-канадському центрі «Відродження» для написання диктанту національної єдності. Більшість із них тут відвідують «суботню школу» з вивчення української мови. Взагалі, слухачів школи удесятеро більше, але в будній день через роботу не кожен зміг узяти участь у радіозаході. «Для мене написання диктанту національної єдності — це підтвердження мого українства», — сказав старожил Луганська, член національної Спілки журналістів Олег Михайлович Жуков. «Мені хочеться вивчити українську, щоб відчувати себе вільно в спілкуванні з усіма», — зізналася агент страхової компанії росіянка Ірина Бондаренко. «На Донбасі рідною українську назвати важко, але знати її має кожен», — вважає комп’ютерник Володимир Каминін. «Диктант — це прекрасно. Мені це дає розуміння, що я українка і така не одна», — каже організатор курсів із вивчення мови Дора Тимошевська.
І в Луганську писали диктант національної єдності. Фото автора
А для мене приємною звісткою в День української писемності та мови стало те, що в Українсько-канадському центрі «Відродження» при Луганському національному університеті імені Т. Г. Шевченка організована робота курсів з вивчення мови.
— Думку про відкриття місцевою «Просвітою» курсів чи школи української мови обговорювали давно. Але, мабуть, підштовхнуло рішення владних структур про регіональну російську мову. Нібито тут усі розмовляють лише російською. Але від того рішення значно зросла кількість бажаючих вивчати українську. А ми готові їм допомогти, — розповідає відповідальній секретар Луганського обласного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Т. Г. Шевченка Дора Тимошевська. — Так до нас у «суботню школу» прийшли люди. Причому це були не тільки школярі. Є лікар із Кам’янобрідського району, вона каже, що їй треба вести медичну документацію українською. Є студенти з Туркменії, які зараз навчаються у Луганську. Практикант кафедри іноземних мов, громадянин США, хлопець з Каліфорнії. Він на заняттях одразу робить переклад російською, англійською та порівнює.
Уроки ведуть ветеран педагогічної праці, учитель української мови та літератури зі СШ № 48 Яна Семенівна Колесник, професор кафедри українознавства університету Катерина Андріївна Глуховцева, учителі української Галина Коваленко та Олена Іщук. Просвітяни працюють безкоштовно.
А що особливо приємно, — так це те, що, за словами Дори Тимошевської, думка про «російськість» східного регіону дещо перебільшена.
— Взагалі, назвати українську мову рідною на Луганщині важко?
— Ні. У північних районах області ця мова природна. Послухаєш її на Новопсковщині, Сватівщині — і на душі рай.
— Росіянам, які опановують мову на курсах, важче, ніж іншим?
— Так, їм важкувато, бо артикуляція істотно відрізняється. Але допомагає те, що вправи йдуть вголос, а ще те, що ми співаємо.
— Чи можна говорити про те, що зараз стає модним усе українське?
— Можливо. Але ми прагнемо просто долучити людей до мови і зменшити напругу в соціумі.