"Депутати проти екстремізму"

Олександр БІТТНЕР
15 вересня 2011

ЗАКОНОТВОРЧІСТЬ. За останні два десятиліття суспільно-політична лексика пересічного українця поповнилася багатьма новими термінами і поняттями. На жаль, не завжди приємними для щирих патріотичних душ співвітчизників — приміром, дефолт, банкрутство, інфляція, енергозалежність, наркоманія, СНІД, безробіття, корупція, хабарництво… Відверто кажучи, всього, що принижує націю і державу, що неминуче негативно впливає на настрої громадян, не злічити.

Щоправда, в подібному «неджентльменському» для будь-якої країни «наборі» були й певні винятки. Скажімо, донедавна законодавці, політологи і навіть правоохоронці уникали навіть згадувати про таке неприємне поняття, як екстремізм. За великим рахунком, наш політбомонд, можливо, й мав певну рацію — за новим тлумачним словником української мови екстремізм визначається як прихильність до крайніх поглядів і заходів (переважно в політиці), крайність, крайнощі, фанатизм, ексцентричність. На щастя, якихось масових постійних явищ такого роду у нас не відзначалося, а все, що можна було прирівняти до цього тлумачення, найчастіше розцінювалося як звичайне хуліганство.

Втім, часи змінюються і, схоже, ця термінологічна прогалина в суспільному масштабі може бути ліквідована. Принаймні на законотворчому рівні. Днями низка видань з таким собі мінісенсаційним підтекстом повідомили, що народний депутат Вадим Колесніченко (фракція Партії регіонів) підготував проект закону про протидію екстремізму. В документі це поняття трактується як «діяльність фізичної особи чи організації, спрямована на насильницьке захоплення влади або незаконне втручання в діяльність органів влади, зазіхання на основи конституційного ладу і національної безпеки». Відповідно, як прояви екстремізму можна розцінити «перешкоджання законній роботі державних органів, органів місцевого самоврядування, виборчих комісій, суспільних і релігійних об’єднань або інших організацій, посадових осіб зазначених органів…, вчинене із застосуванням насильства або загрози його застосування».

Потребу в прийнятті такого закону автор пояснює не лише очевидним зростанням екстремізму і тероризму у світі, а й тим, що «останнім часом і в нас спостерігаються подібні тенденції». Наприклад, перекриваються вулиці, відбуваються масові зіткнення з міліцією на мітингах, уточнив Вадим Колесніченко. Отож він пропонує не лише ввести в «обіг» поняття «екстремізм», а й передбачити за це покарання у вигляді позбавлення волі. Як один з методів боротьби з такими явищами законопроект Колесніченка передбачає винесення офіційного попередження тій громадській організації, діяльність якої буде визнана екстремістською. Якщо остання на це не зважатиме, через рік її ліквідують і заборонять будь-яку діяльність. А за участь у такого штибу об’єднаннях чи навіть допомогу в їхній роботі пропонується карати позбавленням волі терміном від трьох до п’яти років.

Можна було не сумніватися, що така законодавча ініціатива народного депутата, та ще й представника правлячої партії, викличе, м’яко кажучи, роздратування задекларованих і незадекларованих опозиціонерів. Це й зрозуміло, адже численні висловлювання різних відомих і не дуже діячів можна безпосередньо «прикласти» до положень запропонованого законопроекту. А коли так, значить пропозиція Колесніченка «… направлена на згортання демократичних норм і придушення революційного (не більше й не менше!) руху в Україні». Що тут можна сказати, окрім відомого висловлювання Владислава Гжегорчика: «Вдосконалення світу закінчиться нескоро — занадто багато майстрів та інструментів»… Утім, без відповіді залишається одне запитання: невже демократія — це право робити неправильний вибір?



При копіюванні даної статті посилання на джерело обов'язкове: http://www.ukurier.gov.ua