Купівля-продаж землі цікава тоді, коли ділянки прилягають до обласних центрів і їх можна використовувати під багатоповерхову забудову, або хтось має бажання використовувати їх для довгострокових проектів, приміром садівництва, сказав у інтерв'ю «УК» голова Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру Максим Мартинюк.
— Повернення у державну власність з наступною передачею новим власникам — це дві найрозповсюдженіші схеми продажу паїв. Але обсяг цих операцій невеликий. За моїми оцінками, з 27 мільйонів гектарів навіть одного відсотка немає.
З держземлями, що перебувають у користуванні держпідприємств, науково-дослідних господарств Мінагрополітики і Національної академії аграрних наук, гірша ситуація. За ними числиться приблизно 1 мільйон гектарів земель. Значну їх частину агровиробники використовують за договорами про спільну діяльність, що передбачає сплату до місцевого бюджету земельного податку обсягом 1% нормативно-грошової оцінки. А якби ці землі передати в оренду на аукціоні, то навряд чи ставка була б нижчою за 5%. Тому вживаємо заходів, спрямованих на детінізацію використання земель держпідприємств.
Щодо запогігання корупції під час розпорядження державними сільгоспземлями голови Держгеокадастру повідомив наступне: «Ще у 2013 році попереднє керівництво прийняло рішення: все, що стосується безпосереднього розпорядження землями, належить до повноважень керівника обласного управління земельних ресурсів. До мене теж іноді надходять скарги, що той чи інший керівник каже, що в нього не працює щось у комп’ютері, або що він не може приймати рішень без Києва. Це нехитрий спосіб набити собі ціну, взяти гроші і вдавати, що це не для себе, як у «голубого воришки» Ільфа і Петрова. Кожен такий факт перевіряємо і приймаємо відповідне рішення. Такі керівники звільняються».