Хто не пам’ятає славнозвісного телевізійного казкаря Діда Панаса! Казки в його виконанні, присмачені примовками та приказками, особливим умінням спілкуватися з дітьми, на все життя запам’яталися сучасникам як один з найкращих спогадів дитинства.
А народився Петро Юхимович Вескляров 1911 року в місті Тальне на Черкащині. Працював на київській залізниці, де організував театральний гурток. Згодом його відрядили до Луцька у Волинський обласний музично-драматичний театр ім. Тараса Шевченка, де він працював до 1959 року. Там було зіграно чимало ролей: Миколу Задорожнього з «Украденого щастя», Командора з «Камінного господаря», Монтанеллі з «Овода» тощо. Талановитого, фактурного, харизматичного актора помітили кінорежисери та почали запрошувати на зйомки у фільмах. Згодом Вескляров переїхав до столиці, де активно знімався у багатьох стрічках. Серед них «Олекса Довбуш», «Гадюка», «Циган», «Іванна», «Вій», «Забудьте слово смерть» тощо. Він знявся у 50 фільмах.
Проте найбільше запам’ятався як Дід Панас. Розповідають, що українська вишиванка Весклярова часом дратувала керівництво телебачення, його звинувачували в націоналізмі, а в 1970-х роках кілька разів навіть намагалися замінити. Але від цієї ідеї довелося відмовитися під тиском обурених телеглядачів, які засипали дирекцію Українського телебачення листами з проханнями повернути дідуся Панаса на екран. І він повертався й ніколи не зраджував українську мову, хоч і мав єврейське походження.
Цими днями в Тальному відкрили меморіальну дошку на місці, де колись народився й до 19 років жив улюбленець дітей телеведучий «Вечірньої казки» Дід Панас. А тальнівці, розповів режисер Владислав Чабанюк, виношують ідею проводити щоліта у місцевому палаці Шувалових фестиваль казки. Тепер уже «Казка для Діда Панаса».
