ДОВКІЛЛЯ. Датою народження міста Донецьк прийнято вважати 1869 рік, коли тут запрацював металургійний завод. А за п’ять років до цього французький металург П’єр Мартен створив піч, названу на його честь. Певна річ, тодішня технічна «новинка», яку застосували під час будівництва заводу в Юзівці, нині безнадійно застаріла і морально, і фізично. Особливо, зважаючи на солідну кількість викидів шкідливих речовин в атмосферу. Питання про заміну мартенів на електросталеплавильні печі порушувалося не раз, та розпрощатися з дідівською технологією вдалося тільки завдяки… проведенню в місті матчів Євро-2012.
Аби зайвий раз не шокувати учасників та гостей європейської першості викидами застарілого виробництва, від нього таки остаточно вирішили відмовитися ще рік тому. Міський голова Донецька Олександр Лук’янченко тоді підтвердив, що з керівництвом ДМЗ (нинішня назва — ПрАТ «Донецьксталь — металургійний завод») досягнуто чіткої домовленості, і чотири мартенівські печі виведуть з експлуатації до 1 травня 2012 року. Тривалий час на підприємстві працювали експертні групи та йшла підготовка до реконструкції. І нещодавно перемовини керівників заводу, обласної та міської влади визначили нову дату зупинення мартенів – 18 квітня.
Переведення підприємства на сучасні технології матиме такий вигляд: на місці мартенівських печей, чорні труби яких багато років підпирали донецьке небо, збудують електросталеплавильний комплекс із машиною безперервного лиття заготовок. До речі, переваги такого виробництва донеччани вже оцінили. Адже на тому ж промисловому майданчику, де димить «прадід вітчизняної металургії», розташований Донецький електрометалургійний завод, продукція якого відповідає всім світовим стандартам, має ще одну важливу перевагу — виробництво значно менше забруднює довкілля.
Отож гості Євро-2012, начувані про «кочегарку», пакуючи валізи, можуть не класти туди протигази, з якими мали намір не розлучатися під час перебування в Донецьку. А донеччани, які іноді емоційно ставлять питання ребром: «Що нам дало це Євро?», отримали ще одну відповідь у вигляді можливості дихати повітрям, позбавленим певної кількості шкідливих викидів застарілого металургійного виробництва.