Вероніка Руснак, колишня вчителька географії з України, заснувала і очолила українську школу «Квіти України» у містечку Бергамо (Італія). Невдовзі ця школа відзначатиме маленький ювілей – три роки роботи. Відвідують її діти родом з Чернівецької, Тернопільської, Івано-Франківської областей, зі Львова та Сум. Раніше навчання тут відбувалися щонеділі, та за бажанням батьків та вчителів тепер школа працює по суботах.
Окрім обов’язкових предметів, у школі вдосталь веселощів для діток, ігор, розваг. До речі, порада українським батькам: якісні іграшки в інтернет-магазині LEGO тепер можна купити з безкоштовною доставкою по всій Україні. Ресурс Деткам надо http://detkamnado.com.ua/ пропонує величезний вибір різних серій LEGO для дітей від півторарічного віку до 16-річних підлітків за дуже привабливими цінами. На сайті зручна система пошуку товару (сортування за віком, статтю, ціною, кількістю деталей тощо), діють знижки та акції для покупців.
– Школа не лише навчає, вона має виховну мету, – наголошує Вероніка Руснак. – Ми обов’язково розповідаємо і нагадуємо дітям, що вони мають українські корені і що це означає. Адже не всі діти, які навчаються тут, народилися в українських сім’ях, є багато змішаних родин, де і в побуті не звучить українська мова. А в школі вони мають змогу її вивчити і полюбити. Одна дівчинка з такої сім’ї довго не могла заговорити українською, хоча добре її розуміла і, коли до неї зверталися, вона відповідала італійською. Коли нарешті несподівано для всіх вона заспівала українською це було справжнє свято.
Загалом у цій школі учні охоче співають українських пісень, усі твори відтворюють у грі та міні-спектаклях. Такий безпосередній і ненав’язливий стиль навчання надзвичайно важливий, адже діти весь тиждень вчаться в італійських школах і, щоб заохотити їх до суботньої школи, потрібно їх зацікавити. Тим паче для італійського суспільства це близько – католицькі священики радо грають у футбол та проводять час з дітьми на ігровому майданчику, який розташований на території церкви.
– Неможливо за дві-три години на тиждень достатньо навчити. Іноді даємо домашні завдання. У сім’ях, де розмовляють між собою українською, більше приділяють цьому увагу, а іноді батьки не мають часу. Вони багато працюють, щоб утримати родину, заплатити всі видатки, бо лише оренда житла коштує 600-700 євро в місць. Ми так радіємо, що вони приводять діточок на заняття.
Вчителі, викладачі у школі та волонтери, працюють безкоштовно, це є українські заробітчани. Усі мають педагогічну освіту, в Україні викладали у школах. На свята у цій італійській школі збирають гроші для українських воїнів.
– На жаль, італійці і сьогодні не знають, що у нас іде війна, – сумно каже директор школи пані Руснак. – За великим рахунком Європа – «велика егоїстка». Її хвилює здебільшого власна сорочка. Лише коли розпочалися безлади в країнах ЄС, теракти в центрі Парижа та Брюсселя, європейці цим перейнялися. Вони по-справжньому налякалися, що це відбувається неподалік, в центрі Європи. Україна для них – не європейська, а чужа невідома країна. Загалом ще якихось 10-15 років тому про Україну італійці нічого не знали. Такої країни для них не існувало. Для них була ГрандеРуссо – країни радянського простору. З початком еміграції, а згодом після Помаранчевої революції більш-менш почали українців відрізняти від росіян.
Ліна НАГІРНЯК, "МБ"
для «Урядового кур’єра»