Олексій СЕМІШАН,
голова Всеукраїнської
організації інвалідів війни,
для «Урядового кур’єра»
ПЕРЕВІРКА. Нещодавно Всеукраїнська організація інвалідів війни, Збройних сил і учасників бойових дій та Союз ветеранів Афганістану України в тісному співробітництві з представниками органів влади з’ясувала, як сьогодні лікують ветеранів. Робоча група з представників названих організацій перевірила роботу Державного медико-соціального центру ветеранів та деяких профільних обласних госпіталів. Роботу проведено в контексті реалізації державної політики в галузі медичного забезпечення ветеранів.
Внаслідок цієї перевірки встановлено, що не все так добре, як могло бути. Особливо щодо якості лікування, харчування, створення належних побутових умов для ветеранів. Тому не випадково від деяких пацієнтів можна почути слушні докори. Однією з головних причин незадовільного медичного забезпечення є недофінансування.
Але, незважаючи на обставини, які склалися в країні, й матеріально-фінансові труднощі, керівники госпіталів роблять усе можливе, щоб ветерани війни і праці не зазнавали впливу кризи, а медичний персонал продовжував працювати в нормальних умовах. Спостерігається позитивна тенденція у підборі кадрів. Дедалі частіше до лікарень приходять молоді фахівці.
Загалом позитивні зрушення в медичному обслуговуванні ветеранів помітні. Флагманом в організації стаціонарного лікування інвалідів війни був і залишається Український державний медико-соціальний центр ветеранів. Там щороку проходять лікування понад 9 тисяч ветеранів з різних регіонів країни.
Заслуговує на позитивну оцінку й робота Київського державного клінічного госпіталю інвалідів війни. Зусиллями співробітників на справжню оазу здоров’я перетворено територію госпіталю «Пуща-Водиця». Академією здоров’я й доброти називають ветерани армії і флоту Ірпінський військово-медичний центр Збройних сил України, де поряд зі складними хірургічними операціями успішно лікують і нетрадиційними методами. Хворим ставлять п’явки, жалять бджолами, роблять голковколювання. Ефективно застосовують глину, фіточаї й інші народні методики.
Проте є певні пропозиції щодо вдосконалення роботи закладів охорони здоров’я: зобов’язати заступників головних лікарів з медчастини обновити систему професійної підготовки та перепідготовки медперсоналу, яка повинна відповідати сучасним вимогам. Розробити навчальні плани. А працівникам відділів кадрів відмовитися від такої неефективної в сучасних умовах практики, як очікування приходу кандидатів на вакантні посади у власних кабінетах. Натомість самостійно займатися пошуком фахівців у медичних вишах, при цьому використовувати тести на профпридатність.
Настав час створювати інтернати для самотніх, літніх ветеранів, інвалідів війни, кількість яких щороку збільшується. Не завадить скористатися й зарубіжним досвідом зі створення психологічної служби. В кожному госпіталі мав би бути штатний висококваліфікований психолог.
Місцевим органам влади у співпраці з керівниками госпіталів слід навести лад у роботі магазинів, аптек, яток, розташованих на території медичних закладів. Адже ціни на продукти та ліки в цих торговців часто завищені в рази.
Насамкінець, спірним є питання щодо платного лікування у спеціалізованих госпіталях осіб, які не є ветеранами війни та праці. В умовах недофінансування та ринкових відносин платне лікування часто є вимушеним кроком, головна мета якого — залучення додаткових коштів для забезпечення життєдіяльності медичного закладу. На думку ветеранів, це можна робити, але лише за умови, що такі кроки не зашкодять якості обслуговування ветеранів, не буде зменшено кількості ліжко-місць.