" Доля прикордонного пса — чекати свою людину з війни "

11 жовтня

Безперечно, особливе місце в житті людини посідають наші брати менші. Адже тварини дарують затишок і тепло, а іноді стають справжніми побратимами, які поруч у найважливіші миті. Один з таких пес Кай — бельгійська вівчарка малінуа, вірний напарник прикордонника­кінолога Сергія.

Історія Кая сповнена болю та надії. Колись він був хатнім улюбленцем. Його господар Денис — колишній прикордонник, який ще з 2014 року боронив державу на адміністративній межі з Кримом. Коли росія розпочала повномасштабне вторгнення, Денис повернувся в Україну і знову став до лав Держ прикордонслужби. Вирушаючи на службу в Сумську область, він змушений був залишити Кая в Могилів­Подільському загоні.

День у день собака терпляче виглядав знайому постать, прислухався до кроків і голосів, чекаючи на повернення господаря. Але вій на безжально забрала Дениса назавжди.

Кай чекав довго і вірно, мов легендарний Хатіко, зберігаючи в серці відданість. Та доля подарувала йому нову зустріч — із Сергієм.

«Щойно я побачив його, серце підказало: мій пес. Ми ніби давно знали один одного, і тому контакт з’явився миттєво», — згадує кінолог.

Відразу стати тандемом вони не змогли: невдовзі Сергій теж вирушив у бойовий підрозділ. Кай чекав більш як півтора року. Після повернення військовослужбовець забрав собаку на навчання, де вони проходили підготовку разом, вчилися відчувати один одного.

Тепер вони нерозлучні — і вдома, і на службі. Кай розуміє господаря буквально з одного погляду, а для Сергія він не просто службовий пес, а друг і надійний напарник.

Історія Кая — приклад вірності, що не має меж. Вона нагадує нам, наскільки важливі тварини в нашому житті: вони лікують серце, дарують любов і за потреби допомагають захищати державу.

 
Джерело: Державна прикордонна служба України 



При копіюванні даної статті посилання на джерело обов'язкове: http://www.ukurier.gov.ua