Підтримка аграріїв — неодмінна умова розвитку агросектору і гарантування продовольчої безпеки держави. На цьому наголошують в управлінні Південного офісу Держаудитслужби в Херсонській області. Щоправда, заявляють про недостатню адресну підтримку дрібних агровиробників, які найбільше відчувають дефіцит фінансування, повідомляє прес-служба управління.
Аудитори констатують, що сільське господарство належить до провідних галузей економіки Херсонщини і впливає на рівень життя населення, стабільну роботу інших підприємств, які споживають агропродукцію, формує експортний потенціал регіону. Але через недосконалий підхід до надання адресної підтримки маємо недофінансування аграріїв. До речі, не вперше державні аудитори наголошують на перегляді форм і методів державної підтримки агропромислового комплексу.
Прикро, що не всі сільгоспвиробники у 2015—2016 роках скористалися механізмом державної підтримки шляхом часткової компенсації відсоткової ставки за залученими кредитами. На Херсонщині залишилися невикористаними кошти фінансової підтримки на загальну суму 1,64 мільйона гривень, які наприкінці 2015 та 2016 років було повернуто до державного бюджету як невикористані залишки.
Усього ж із 2907 сільгоспвиробників, зареєстрованих на території області у 2015 році, підтримку одержали 53 господарства, а у 2016 році — лише 45. При цьому бюджетну підтримку у 2016 році скоротили загалом на понад 3,48 мільйона гривень.
До речі, конкурсна комісія з питань надання державної підтримки на часткову компенсацію відсоткової ставки за залученими кредитами надала перевагу позичальникам із чистим доходом від реалізації до 10 мільйонів гривень на рік. У другу чергу — тим позичальникам, які займаються вирощуванням і розведенням великої рогатої худоби молочних порід та іншої великої рогатої худоби. Однак чимало дрібних сільгоспвиробників, на жаль, не бажали отримати дотацію у зв’язку з високими банківськими ставками.
Ще одна проблема — неможливість надання позичальником заставного майна під час кредитування. Ось чому банки часто відмовляли в кредитуванні деяким господарствам області. Переважно об’єктами застави дрібних сільгоспвиробників можуть бути майбутні врожаї та приплід худоби. А укладаючи договір застави з аграріями, банківська установа враховує наявні ризики щодо вірогідного знищення або випадкового пошкодження предмета застави. Тож нині й немає плідної співпраці аграріїв і банків.
Леонід КАЛІНІЧЕНКО
для «Урядового кур’єра»