На корпункт «УК» зателефонувала рівнянка Тетяна Войтович. Вона багато років учителювала, а потім цілком втратила зір, тож нині має статус інваліда І групи. Але Тетяна Федорівна не втратила активної життєвої позиції й з усіх сил на всіх рівнях обстоює права інвалідів. Та понад усе — їхнє головне право бути повноправними членами суспільства.
— Найгірше, коли хтось тебе жаліє, — зізналася Тетяна Войтович. — Гірко й від того, що ми часто стаємо розмінною монетою для піару того чи іншого чиновника. Натомість проблеми залишаються: скажімо, той, хто доглядає за інвалідом І групи, отримує… 14 гривень на місяць і не може ніде працювати! Зате для субсидії такій людині враховують мінімальну заробітну плату, якої вона не отримує. Уявляєте? А тих, хто насправді щось робить для інвалідів, мало. Серед них виокремила б фахівців Рівненського міського центру зайнятості та нашого міського голову Володимира Хомка. У 2011 році на нашу пропозицію вони започаткували соціальний супровід інвалідів по зору. Тоді, пригадую, ви розповідали про це на сторінках «Урядового кур’єра». І співфінансують його досі. Тож безробітні, які перебувають на обліку в центрі зайнятості, стають нашими очима у світ. Дякуємо, що маємо супровід, без якого були б просто-таки закуті у власних квартирах. А так я маю змогу вирішити чимало питань, і не лише власних, а й громадських, корисних для людей, які мають інвалідність.
Ось такий конструктивний дзвінок-подяка. Коментує його заступник начальника Рівненського міського центру зайнятості Світлана Ротар: «Щомісяця на супроводі незрячих у Рівному зайнято щонайменше 5 безробітних. Люди охоче погоджуються на цю благородну справу. До того ж, не втрачаючи допомоги у зв’язку з безробіттям, отримують ще й мінімальну зарплату. Щоправда, суспільно корисні оплачувані роботи в інтересах територіальної громади (а саме так у нас класифікують супровід інвалідів по зору), відповідно до законодавства, можна виконувати лише 180 днів на рік, далі приходять інші люди. Скажімо, від початку цього року наші безробітні надали вже близько 4 тисяч різних послуг та виконали 1800 замовлень від незрячих.
У 2017-му ця добра справа коштуватиме 162 тисячі гривень: 81 тисячу надав міськвиконком, стільки само — служба зайнятості. Їх розпорядник — управління праці та соціального захисту міськвиконкому. Приємно, що шляхом рівнян уже йдуть в інших регіонах України.