Микола ШОТ,
«Урядовий кур’єр»
Упродовж багатьох років у перші вихідні серпня на Тернопільщині в урочищі Бичова, що неподалік райцентру Монастириська, завжди відбувався міжнародний фестиваль «Дзвони Лемківщини». Не збиралися тут представників західної групи українців хіба 2014 року, коли російський агресор окупував Крим і розв’язав війну на Донбасі. Цьогорічного літа через карантин вдруге не змогли сюди приїхати лемки. Але фестиваль організували, тільки онлайн.
Розпочали ХХІ міжнародний фестиваль лемківської культури «Дзвони Лемківщини», як завжди, з покладання квітів у Монастириськах до пам’ятника Тарасові Шевченку, меморіальних знаків жертвам депортації, загиблим воїнам АТО, до фігури Матері Божої. Відтак переїхали в урочище Бичова, де нині розбудовують музейний комплекс «Лемківське село». Спочатку зібралися біля тутешньої каплиці, аби відправити Богослужіння. Потім гостей на імпровізованій сцені вітали ґазда та ґаздиня – директор Тернопільського обласного художнього музею, мистецтвознавець Ігор Дуда та очільниця «Лемківського села» Віра Дудар. Вони найщиріше вітали своїх братів з Польщі, Словаччини, Хорватії, США, Канади, Австралії, Аргентини, Польщі, Сербії, інших країн, де живуть нині лемки.
Голова Всеукраїнського товариства «Лемківщина» Олександр Венгренович запалив традиційну лемківську ватру. Опісля задзвеніли в руках присутніх дзвіночки. Ґаздиня фестивалю, зазначила, що ці дзвони кличуть нас пам’ятати й побажала, аби звуки дзвонів рідного дому, лемківського духу та майбуття розлетілися всім світом. 2021 року лемки сподіваються на нову зустріч під час чергового фестивалю.